Досі важко було уявити, що Емілія вчитиметься саме на моєму факультеті. Я буду куратором дівчини, а значить маю навчити всьому, що знаю сам. Я не хочу аби на неї чекала така ж доля, як у Клари.
Пройшло вже стільки років, а я і досі ні на мить не можу забути її. Коли закриваю очі, то цей образ стоїть переді мною. Її посмішка, ці теплі та ніжні руки, а неймовірний голос. В Кларі було прекрасно все. А той час, коли ми були разом, я міг би назвати найщасливішим в своєму житті. Тоді мені було за що боротись. А зараз я просто існую.
Нехай вона обрала не мене, та я знав, що Клара так само кохала мене до останнього подиху. Тоді так було потрібно. А потім в неї з’явилась донечка від цього Марка. Вони здавались мені щасливими. От тільки я прекрасно знав про її почуття.
Більше десяти років я не можу нормально дихати. Моє повітря забрали тієї страшної ночі. Я живу лише однією мрією – знайти того, хто це зробив та помститися.
А тепер в мене є ще одна мета. Я маю допомогти доньці тієї, що так сильно кохав. Я стану для неї вірним другом, братом, наставником. Вона буде жити та отримає свою щасливу історію. І лише тоді я зможу зробити те, що давно хотів. Я зможу відшукати Клару в іншому світі…