Макс

Через стільки років знову з’явилась відьма в Україні. Після Великої Війни це було настільки рідкісне явище, і як правило лише в одній родині. Тому коли мені повідомили, що в мене буде студентка з цієї країни, я одразу здогадався хто це.

Проте не врахував одного. Емілія так схожа на свою матір. Ні, не зовнішністю, хоча і від неї є багато. Скоріше характером та внутрішнім світлом. Вона нагадувала мені ту, що назавжди оселилась в моїх думках. Хоча пройшло вже більше десяти років як її не стало.

Але Емілія зовсім не схожа на свого батька. Навіть чогось не взяла. Гени Клари виявились сильнішими.  Це змусило мене посміхнутись, адже це так схоже на цю жінку. І вже зовсім скоро її донька почне навчання. Я зможу дати їй всі знання, які одного дня врятують життя.

- Ти знайшов її? – запитала Магда, коли я увійшов до зали викладачів.

- Так, вона могла бути лише з однієї родини, - відповів я.

- Дівчина схожа на Клару? – тихо сказала вона.

- Ти навіть не уявляєш собі наскільки, - прошепотів я. – Її характер та світло, вона так схожа на ту, яку я так добре знаю.

На якусь мить запанувала тиша, адже вона була близькою не лише для мене. Колись Магда та Клара були найкращими подругами. Тоді не лише я втратив важливу для мене людину. Хоча, якщо бути чесним, для нас все закінчилось набагато раніше.

Це все буде випробуванням для кожного з нас. Проте ми маємо вберегти доньку тієї, що одного разу врятувала нас усіх…