Розділ 9: Багами (Харбор-Айленд). Свобода Байдужості та Ілюзія Легкості

​Після виснажливої, безперервної боротьби в Афінах, Наташа прагнула світу, де емоції були б недоречними. Вона полетіла на Багами, острів Гарбор, відомий своїми рожевими пісками та атмосферою безтурботної розкоші, де час зупинявся, а проблеми здавалися абсолютно неважливими.

​Вона орендувала бунгало на пляжі, де не було ні історії (як у Єгипті), ні порядку (як у Токіо), лише нескінченний, м'який рух хвиль. Це був її свідомий вибір пустоти.

​Розширений Внутрішній Монолог: Вимога Поверхневості

​«Мене виснажила вага гордості Нікоса. Я втомилася бути значущою і боротися. Я хочу, щоб мене сприймали як красиву, неважливу річ, як декорацію. Я потребую емоційної відпустки, де ніхто не вимагатиме відданості (Нікос), плану (Джеймс) чи діагнозу (Антуан). Лео повинен стати моєю пустотою, моїм спокоєм, який не вимагає глибини. Тут я можу бути легкою, як піна, і вільною, як вітер. Це моя абсолютна втеча від відповідальності за свою складність.»

​Лео був власником невеликої, але елегантної яхти, яка катала туристів. Він був втіленням острівного фаталізму – красивий, веселий, але абсолютно байдужий до світу за межами своєї яхти. Його філософія: "Не турбуватися".

​Розширена Сцена Знайомства: Човен та Філософія Не-Дії

​Наташа найняла його, щоб він катав її без конкретного маршруту.

• ​Діалог:
  • ​Наташа: "Куди ми пливемо? Який у нас план (відсилання до Джеймса)?"
  • ​Лео: "Плани? Плани — це те, що мають туристи. Ми не туристи; ми — рух. Ми пливемо туди, куди нас веде вода. Навіщо думати про мету, якщо сама подорож ідеальна? Твоє обличчя напружене. Ти привезла сюди свої проблеми. На острові їх немає. Вони тонуть у цій воді. Просто відпусти."
  • ​Наташа (Внутрішній Висновок): «Він не просто пропонує філософію легкості; він живе нею. Він — абсолютний антипод Нікосу. Нікос вимагав, щоб я боролася; Лео вимагає, щоб я припинила боротьбу. Це – найбільший спокій, який я коли-небудь відчувала.»

​Їхній роман був сповнений безтурботного гедонізму. Це були дні, проведені в океані, вечори з ромом та музикою. Лео не питав про її минуле, і вона не питала про його. Це була ідеальна, бездушна, фізична гармонія, яка не мала жодних інтелектуальних чи емоційних вимог.

• ​Розширена Сцена: День на Безлюдному Острові та Тест на Залишення Вони провели день на крихітному, безлюдному острові. Наташа навмисно спробувала викликати в ньому реакцію, заговоривши про відданість.
  • ​Наташа: "Що ти робитимеш, коли я поїду? Ти будеш сумувати?"
  • ​Лео: (Він лише посміхнувся, його погляд був зосереджений на горизонті). "Кожна хвиля приходить і йде. Я не можу затримати хвилю. Якщо ти йдеш, це тому, що тобі потрібно йти. Я буду пам'ятати сонце твого приходу і спокій твого відходу. І я буду тут. Завжди тут."
• ​Внутрішній Монолог: ​«Лео був найкращим ліками від драми, але його байдужість була також найбільшою образою для мого его. Він ніколи не буде боротися за мене (як Нікос), він ніколи не буде мене контролювати (як Марко). Я була вільною, але я була неважливою. Я шукала свободи, але виявила, що моя свобода була такою ж байдужою для нього, як і моя присутність. Його любов була прозорою, як океанська вода, і такою ж невагомою. Це була ілюзія, яку я не могла винести. Я хотіла відчути вагу свого вибору.»