Розділ 10: Афіни. Вага Вірності, Боротьба за Гордість та Філософія Філотімо

​Після холодної, безпечної дистанції Токіо, Наташа прагнула зіткнення. Вона полетіла до Афін, міста, де панував драматичний, людський хаос, де пристрасть була не просто емоцією, а філософською необхідністю. Її душа, втомлена від ідеального порядку (Хіроші) і непорозуміння (Антуан), вимагала ваги та значущості.

​Вона оселилася у Плаці, у квартирі з видом на Акрополь, чий величний силует був постійним нагадуванням про гордість та боротьбу.

​Розширений Внутрішній Монолог: Вимога Значущості

​«Я бігла від світу, що не бачив моєї складності (Джеймс) або поважав її, зберігаючи дистанцію (Хіроші). Я хочу чоловіка, який побачить мою драму і скаже: 'Я буду за неї боротися. Ти варта цієї битви.' Мені потрібна була відданість, яка була б не планом (Марко), а інстинктом. Я хотіла перевірити: чи є в мені щось таке важке і значуще, що змусить когось забути про логіку і вибрати боротьбу? Нікос повинен стати моїм арбітром у цій війні за мою власну вагу.»

​Нікос був істориком-викладачем, який активно брав участь у соціальних протестах. Він був втіленням грецького Філотімо (Philo – любов, Timo – честь): його почуття честі, обов’язку та вірності були абсолютними. Його любов була важкою, як його історія, і небезпечною, як його ідеали.

​Розширена Сцена Знайомства: Суперечка на Агорі та Тест на Пристрасть

​Вони зустрілися під час його лекції на стародавній Агорі. Він говорив про боротьбу афінян за демократію, і Наташа, щоб спровокувати реакцію, поставила цинічне, паризьке запитання (в дусі Антуана) про марність ідеалів.

• ​Діалог:
  • ​Наташа: "Чи не є всі ці ваші ідеали, вся ця боротьба – лише драматичною втечею від буденності? Врешті-решт, система завжди перемагає (відсилання до Джеймса)."
  • ​Нікос: (Його погляд спалахнув гнівом, що Наташа сприйняла як життєдайний вогонь). "Ти не розумієш. Боротьба – це визначення гідності. Якщо ти не борешся, ти не живеш; ти існуєш. Байдужість (як у багатьох у твоїй Європі) – це зрада життя! Ти говориш про буденність, але я бачу, що ти біжиш від неї. Ти шукаєш легкості (як у Ріо), але легкість – це порожнеча. Я бачу в твоїх очах, що ти хочеш боротися, але ти боїшся цієї ваги!"
  • ​Наташа (Внутрішній Висновок): «Він не відкинув мене за цинізм, він мене викликав. Він бачить мій внутрішній вогонь і хоче, щоб я його використала. Це перший чоловік, який пропонує мені не заспокоєння чи діагноз, а партнерство у війні.»

​Їхні стосунки були виснажливою, але пристрасною війною. Вони сперечалися про політику, історію, її минуле і його майбутнє. Їхнє примирення було таким же бурхливим і абсолютним, як їхня суперечка. Це була драма, яка годувала їх обох.

• ​Розширена Сцена: Пристрасть та Взаємна Руйнація Одного разу, під час сварки, Наташа кинула старовинну тарілку. Замість того, щоб гніватися, Нікос лише засміявся, поцілував її, і вони почали займатися коханням прямо серед уламків.
  • ​Нікос: "Бачиш? Це життя! Ти не можеш зламати мене. Ти не зламаєш Афіни. Це гордість! Твоя лють – це твій дар."
• ​Внутрішній Монолог: ​«З Нікосом я почувалася важливою і значущою. Я була не просто помилкою, яку треба виправити, а силою, яку треба приборкати і використати. Його вірність була абсолютна: він ніколи не відпустить. Але ця вірність була двосічною: вона вимагала моєї повної відданості його справі та його світу. Якщо я не боролася з ним або за нього, він вважав це байдужістю і зрадою. Я втомилася від спокою і тиші (Еліас, Хіроші), але я не була готова до вічної війни.»