Розділ 5

Натан

Ірландія. Ліффорд

Кожної ночі мені снилася одна й та сама дівчина. Кожної ночі, протягом тижня я бачив її морські очі у своїх сновидіннях. Її образ супроводжував мене навіть тоді, коли я прокидався. У кожній молодій дівчині я шукав її. Вона стала моїм маревом. Нав’язливою думкою, яку я так бажав побачити наяву та водночас прогнати зі своїх сновидінь і думок!

Я повернувся набік, розплющив очі та поглянув на оголену спину рудоволосої Аделаїди Стоун — відьми з ірландського ковену, яка також була ще й моєю... гм, подругою. Дівчина пововтузилася в ліжку та щось промимрила уві сні.

Я перевернувся на спину та втупився в стелю. За вікном бушувала гроза, а спалахи блискавок розсіювали темряву в кімнаті. Після того, як покинув румунське місто Брашов, відправився до Ірландії, в місто Ліффорд, яке омивається північно-атлантичним океаном.

Я ще немовлям потрапив в ірландський ковен й зростав поряд з відьмами та відьмаками. До мене відносилися, як до виродка. Для всіх я був лише пороком, ганебним створінням! Хто була моя мати й ким був мій грішний батько, ніхто не знав, чи просто не бажали говорити правди. Коли моя сутність проявилася, у мене був вибір: залишитися в ковені або, зрештою, іти своєю дорогою.

Я обрав другий варіант!

Звичайно, що я не забував про місце, в якому виріс, але також добре розумів, що для них я чужак. Ковен сприйняв мою появу мовчанням та злісними поглядами, але ніхто відкрито не бажав висловлювати своїх думок. Лише Аделаїда, з якою познайомився пів року назад, а це якраз було перед пригодами в Києві, з радістю накинулася на мою шию. Ну, що ж, на невизначений термін я знайшов затишок в її обіймах та ліжку. Принаймні, я так хотів думати.

Склавши руки під голову, заплющив очі та знову провалився в сон.

***

Розплющив очі й відразу не зміг зрозуміти, чому я бачив темні хмари, чорні дерева, на яких не було листя, а лише сухе гілля, і чому лежав на сирій землі. Також було неприємне відчуття, що ніби хтось сильно здавив груди. Ще й руна пульсувала та спричиняла дискомфорт. Вдихнув… сморід...

Від цього запаху скривився та повільно піднявся на ноги. Новим сюрпризом став одяг: чорні штани, чорна сорочка; хоча я добре пам’ятаю, що в ліжку був не одягнений... Так, стоп... що це за дивне місце?

Це сон?

Якщо це дійсно так, то дуже хреновий сон. Я озирнувся навколо й, крім чорних дерев та невеликої галявині, на якій прокинувся, більше нічого не бачив. Зробив кілька кроків, але почувши позаду себе шерех і через мить протяжне виття, повернувся й в цей момент мене хтось збив з ніг, а для повного щастя ще й впав зверху.

— Дідько! — закричав та піднявши голову, вчасно перехопив руку «нападниці», яка лежала на мені.

Відразу не повірив своїм очам: на мене дивилися злякані блакитні очі, які я останнім часом постійно бачив у сновидіннях!

Але якщо раніше вона була лише маревом, то зараз я міг її торкатися та навіть відчувати шалене серцебиття.

— Це... ти? — округлила очі від здивування моя «мила нападниця», а потім різко підскочила на ноги.

Помітивши на її тілі руну, яка проглядалася крізь одяг, зацікавився.

— Не бійся! — встав слідом за нею й, піднявши долоні, побачив, як вона напружилася та почала стискати краї своєї подертої білої сукні. — Я не завдам тобі шкоди!

Її довге світле волосся було скуйовдженим, а на руках та ногах рани.

Дівчина, важко дихаючи, повільно наблизилася та стала навпроти. Очима провела по моєму обличчю, шиї, потім легко доторкнулася до грудей та пальчиками провела по моїй руні.

— Ти... такий, як і я! — пошепки сказала та підняла очі.

Відчув, як руна почала пекти. Я скривився, але мовчки продовжував стояти.

— Це саме тебе я відчувала та бачила... уві сні. Ай! — вона миттєво прибрала долоні та доторкнулася до своєї руни.

Коли знову почулося виття, вона насторожено оглянулася.

Не довго думаючи, я розправив крила й, взявши дівчину за талію, піднявся в небо.

Вона закричала: «Не треба!». І через кілька хвилин якась сила штовхнула мене на землю.

Я миттєво притиснув її до свого тіла та при падінні закрив крилами. Впавши на землю, застогнав. Це було досить болюче падіння!

— Я вже намагалася вибратися звідси, — почувши її голос, підняв голову.

Я відчував її серцебиття, важке дихання змішалося з моїм, а вуста були настільки близько, що розум ніби затуманився. Я забажав відчути їх смак, але… стримався!

Закриваючи крилами, я продовжував обіймати її тендітне тіло.

— Як ти опинилася тут? — дивлячись їй у вічі, суворо запитав й, почувши зовсім поряд шерех, стиснув за талію дівчину та миттєво піднявся на ноги.

— Я... заснула, потім розплющила очі й побачила ось це! — дівчина скинула мої руки з талії та злісно поглянула на мене.

Знову почувши протяжне виття, я відвів погляд від її обличчя та різко й, не занадто лагідно, потягнув до себе. Взявши дівчину за спину, закрив крилом.