Глава 18.2

У кімнаті задзвеніла тиша. Чоловіки були вражені. Ці хлопці думали, що все найстрашніше вже позаду, але я повідомила їм, що головний бій тільки ось-ось розпочнеться.

- От засранець! - у серцях вигукнув мій батько. Але було видно, що все ж таки він переживає через смерть брата. - Схоже, план Олександра може спрацювати, навіть якщо він цього вже не побачить.

- Вони летять сюди? - миттю зібрався Гліб.

- Акай каже, так. Наш готель у історичному центрі міста. Чудова ціль, щоб заявити про себе.

- Так. Потрібно евакуювати людей. Кульгавий, Грім - сповістити місцеві спецслужби та органи влади. Квартал має бути порожнім! Якщо загине бодай одна людина, міжрасової війни не уникнути. Люди дізнаються про перевертнів - це, схоже, вже неминуче, але війну на два фронти ми не витягнемо.

- Ми й до ночі не протягнемо... - Ховаючи фразу за кашлем, пробасив Ерік. Втім, чоловік не виглядав засмученим чи зляканим. Як і інші перевертні.

Але вони розуміли, що шанси вовків проти зграї драконів - та навіть проти декількох драконів - нижче нуля! Мені от було дуже страшно. Це за Гранню я ще на щось здатна, а насправді - я та ж сама боягузка Костоправ, адже я навіть обернутися не зможу, напевно.

- За два квартали звідси помічено багато перевертнів. Вони прямують сюди! - передав інформацію один із капітанів.

- І з північного боку та сама фігня!

- Швидше за все вони спробують взяти нас у кільце і витіснити на дах, а там і дракони налетять. Ерік, кругову оборону на першому поверсі! Максе, збирай інших бійців, коли сектанти увійдуть, нападете з тилу. Ми постараємося дотягнути до вашого приходу. Інші барикадуйте вікна на першому і другому поверхах! У нас хвилина чи дві! - Тут же почав роздавати команди Гліб. - Із місцевою авіацією зв'язувалися?

– Вже. Вони відмовилися влазити в наші сутички та знищувати драконів над житловими кварталами. Вони точно у змові з Олександром.

Гліб кивнув, не чекаючи іншої відповіді.

- Настя, а як у драконів із вогнем?

- Вони вогнедишні лише за Гранню, - передала я відповідь Акая.

- Прекрасно. Тоді марш у ванну і не висовуйся. Тільки у разі пожежі чи іншої небезпеки – там дерево за вікном.

- Я не ховатимуся, - перебила я. Так, мені страшно, але замкнутись і бездіяльно чекати я теж не збираюся.

- Там стажист, він поранений і небоєздатний! Йому потрібна буде твоя допомога. Більше за ним нема кому приглянути.

Чорт, а стажист зовсім вилетів у мене з голови! Ось було в мене відчуття, що Гліб просто хитро спровадити мене вирішив, але Андрію справді може знадобитися моя допомога! Або захист, якщо сектанти прорвуться всередину готелю, що дуже імовірно...

Андрій дихав рівно і, судячи з усього, просто міцно спав. Я тільки встигла зазирнути за Грань і перевірити, як там новий зв'язок – а він, до речі, міцнів з кожною хвилиною, – як знизу почулися перші звуки бою. Кімната миттю спорожніла.

Гліб вибіг останнім, але перед тим, як покинути номер, він підійшов до мене і простяг пістолет:

- Заряджений, на запобіжнику. Сподіваюся, твій колишній сподобився тебе навчити... Заприся зсередини, сиди тихо і не висовуйся. Я прийду, як тільки зможу.

Провів великим пальцем по моєму зап'ястю і пішов. Мене гризла тривога, але я ж нічого не могла вдіяти, окрім як залишитись із стажистом. Я замкнула двері і підсунула під них тумбу з умивальником. Потяглися довгі хвилини очікування. Андрій спав. За вікном вила сирена. А звуки бою ставали все гучнішими і голоснішими,  й незабаром долинали вже з нашого поверху. А це означає, що план сектантів вдався і хлопців Гліба відтісняють на дах!

Чорт, не можу я просто так ось сидіти!

Я покликала Айсубуру і запитала, чи можу я обернутися без особливої ​​підготовки. У відповідь мені прийшов мислеобраз, що вона невпевнена і краще уникати цього.

Прокляття!

У ванній раптом потемніло, наче щось закрило сонце. Або хтось... У небі над готелем уже кружляли величезні драконові туші.

Видовище було неймовірним і приголомшливим навіть для мене - а я ж уже з цими рептиліями стикалася раніше. Не уявляю, як звичайним мешканцям міста. Так, світ очікують великі зміни.