Глава 17.6

Глава 17.6

- Господи, жінко! На носі війна, ти отримала собі дракона, а всі твої помисли вертяться навколо якихось невдалих  відносин!

- Це тебе не стосується! - огризнулась я Акаю. Його зневажливе ставлення до моїх переживань неприємно зачепило. Айсубуру була зі мною солідарною.

- Гаразд, - пропихкав він. - Я зазвичай більш стриманий. Але хід твоїх думок такий... незвичний та дивний. Я почуваюся не у своїй тарілці.

- Ну, вибач, якщо я не така високоінтелектуальна, як Акайо, - буркнула я ображено.

- Справа не в твоїх розумових здібностях. Просто я звик до чоловічої компанії. А ти  всього лиш жінка і мені некомфортно.

Всього лиш жінка!?

Ох, ось тільки сексиста у моїй голові не вистачало! Я навіть не знайшла, що відповісти. Дракон щиро не розумів, що не вибачився, а ще більше образив мене. Прокляття, невже тепер навіть у своїх думках мені не буде спокою!

Акай Хоно вловив мій настрій і нахлобучився, як мокрий горобець. Це виглядало дуже комічно і я трохи розвеселилася. Але дракон образився - я ненароком зачепила його гордість... От трясця, як же все складно.

- Гаразд, потім взаємини налагоджуватимемо. Краще скажи, чи ти зможеш допомогти нам у боротьбі проти Олександра та його секти?

- Цей мерзенний черв'як убив Акайо! - заревів дракон, миттю забувши про наші розбіжності. - Я розповім усе, що знаю, а знаю я чимало... Веди мене до вашого головного!

- А ми вже прийшли, - похмуро відповіла, сумніваючись, чи варто стукатися в мій колишній номер.

Поки я завмерла в нерішучості, з піднятою для постукування рукою, двері відчинилися самі і на мене налетів Гліб. Обличчя чоловіка одразу закам'яніло і він спитав глухо:

- Настя? А як же літак?

- Летить без мене, - сказала нейтральним, офіційно-діловим тоном. А у самої усередині все скрутило вузлом. Довелося встромити нігті в долоні, щоб не видати ні голосом, ні виразом обличчя своїх справжніх почуттів.

- Кхе-кхе-кхе, - знущальний смішок Акая миттю протверезив мене і повернув на грішну землю.

- Якого біса, Настя! Не думав, що впоратися з однією жінкою може бути важче, ніж керувати зграєю вовків. Тут стає справді небезпечно, і я, чорт забирай, зв'яжу тебе по руках і ногах, якщо буде потрібно, але твоя мила попа сяде в літак і полетить на інший край землі!

Ого скільки експресії! Мабуть, уже щось трапилося, якщо нерви у перевертня натягнуті до краю.

Гліб зробив крок до мене, я ж швидко відстрибнула і зашипіла, як кішка.

- Не смій торкатися мене! - Видихнула, вдихнула і продовжила голосом сніжної королеви. - Ти не можеш мене прогнати, якщо хочеш перемогти з найменшими втратами. У мене є важлива інформація.

Гліб примружився і уважно подивився на мене.

- Ти була в Акай Хоно...

- Так, - я трохи помовчала і продовжила тихо. - Гліб, я б нізащо не повернулася, якби це не було справді важливо.

Гліб заплющив очі і похмуро сказав:

- Нізащо б не повернулася... Що ж, якщо тобі довелося переступити через себе і таки повернутися, значить це справді серйозно. Я слухаю.

Мене покоробило від перефразування моїх слів, але краще не зациклюватися на цьому і не влазити в нову суперечку. Не придумавши швидко, як імпозантно подати новину, просто видихнула тихо:

- Я тепер не лише кішка, а й дракон.

Брови вовка злетіли вгору. Мабуть, такої заяви він точно не очікував. Та й хто б очікував...

Гліб хвилину оцінював, чи я не жартую. Зрозумів, що я серйозна, як ніколи, і швидко склав два і два:

- Акай Хоно, гадаю, вже мертвий?

Я кивнула.

- Як тобі вдалося?.. Втім, зараз не має значення. Його дракон готовий співпрацювати з нами? - Чоловік посміхнувся, мабуть, уже передчуваючи майбутню бесіду.

– Горить бажанням, – підтвердила я.