Глава 3.1 Глава 3. У якій таємне стає зовсім не очевидним

– У майбутньому я планую добудувати гараж.

- Ти думаєш, у тебе є майбутнє?

(Сімейна розмова, ненавмисно підслухана 

 автором на одному зі зборів родичів)

Вже близько години ми були в дорозі. Спершу метро, ​​а тепер ось автобус. Всю дорогу Галя мовчала, як партизанка, так і не відкривши загадку цілі нашої подорожі. Нарешті, подруга енергійно зарухалась, протискаючись до дверей, і кинула мені:

– На наступній виходимо.

Опинились ми біля великого торговельно-розважального центру. Я несвідомо насупилась: натовпи народу і невигадливі розваги в таких місцях ніколи не викликали в мені захоплення.

- Ну от ми і прийшли. Зараз боулінг, потім ковзанка, перекусимо десь, фільмець подивимось і завалимося на весь вечір у бар.

Я мало не застогнала від розчарування.

- Та гаразд, Костоправ, не розкисай, від твого вигляду у бабусь ось все молоко домашнє на кисляк перетвориться! Пожартувала я! ТРЦ ми транзитом пройдемо, а потім ще хвилин десять пішки.

Я зітхнула вже з полегшенням.

- О, Анастасія!?

Я раптом почула оклик і обернулася. Мені посміхалася невиразно знайома дівчина. Де ж це я її бачила?

- Я Емма, з книжкового!

-А-а, добрий день. Без окулярів вас і не впізнати! - Мені стало соромно, що я не одразу згадала дівчину. Рік тому, до цієї моєї "чорної смуги", я частенько зазирала в книгарню, де Емма працювала продавчинею. Ми з нею тоді непогано спілкувалися.

- Знаєте, Анастасія, я якраз згадувала про вас...

- А давайте на "ти"! І просто Настя, - перебила я дівчину, - а то я себе підстаркуватою відчуваю.

Емма ясно усміхнулася. Ось буває така посмішка, що навіть непоказну сіру мишку перетворює на красуню, а красунь робить взагалі осяйними. Це був якраз другий випадок. Я прямо залюбувалася і якось відразу перейнялася довірою до дівчини.

- З радістю. Тоді і ти припиняй викати. Тим більше, що я хочу тобі щось запропонувати. Не знаю, правда, чи це буде тобі цікаво, але у нас у магазинчику з'явилася вакансія продавця. Я ж пам'ятаю, як тобі подобалося, та й книги ти любиш, як ніхто. Ну що скажеш?

Я спочатку розгубилася. Адже я тільки помічником юриста працювала.

- Дякую за пропозицію, - потягла я розгублено, - мені дуже приємно. Але це якось несподівано так.

- Так, звичайно, я розумію і не чекаю моментальної відповіді.

- Хоча, знаєш, а я згодна. Так згодна! - Раптом впевненість накотила на мене немов цунамі.

А що!? Так, я закінчила юридичний бакалаврат. Так, планувала вступити на магістратуру, працювати молодшим юристом або помічником адвоката, і поступово, сходинка за сходинкою, дертися вгору кар'єрними сходами. Так було розсудливо і виважено. Такою хотів бачити мене Макс. І мені, шкільній відмінниці, здавалося це непоганим варіантом. Ось тільки жодного радості від роботи я не отримувала. Задоволення від добре виконаних завдань - так, можливо. Але це як секс без оргазму - нікуди не годиться.

А книжки мені дійсно завжди подобалися. І крамничка ця чудова. З Еммою, я впевнена, у нас зав'яжеться якщо не дружба, то теплі робочі відносини. То чому б і не спробувати? Адже сама вчора вирішила почати з чистого аркуша. Зарплата, напевно, не фонтан, але якось викручуватимуся.

- То це ж чудово! - Емма знову засяяла усмішкою і обняла мене. Було таке відчуття, що вона ледве стримується, щоб не підстрибувати на місці. А я ще раз переконалася у правильності рішення. - Ти не хвилюйся, робота нескладна, впевнена, ти швидко освоїшся. І начальство у нас хороше, колектив дружній. Коли ти зможеш розпочати?

- Із понеділка і почну. Так можна?

- Звичайно! Ось тобі візитівка, якщо що - дзвони. Адреса у нас колишня, ти в курсі. Тоді, до понеділка, Насте!

Емма знову злегка обійняла мене, я теж енергійно попрощалася і обіцяла не спізнюватися.

- А ось це, ти, Настуньо, молодець! – підтримала мене Галя. – Нова обстановка – це те, що зараз тобі потрібно. І дівчинка ця славна, начебто.

Галя теж обняла мене, копіюючи Емму, і ми нарешті рушили далі, залишаючи ТРЦ і прямуючи далі вулицею Космонавтів.