Частина 1. Глава 1. Сила.

Добре, що Христина рідко наважувалася увійти в підвал, з якого я зробила бозна-що: кімната виглядала жахливо, але мені подобається ця естетика, прикрашена черепами різних тварин, на дерев'яному столі знаходилося багато старих і не дуже книг, над входом красувався неймовірної краси ловець снів. Це місце завжди наповнювала містика, я завжди відчувала це, відколи вперше спустилася в підвал з бабусею. 

Килина Павлівна - так звали нашу бабусю по маминій лінії . - вона взяла нас під опіку після смерті обох батьків. Для нас не існувало добрішої людини. Коли мені виповнилося одинадцять років, бабуся розповіла мені про особливості нашого роду. Всі жінки в нашій родині мали різноманітні надприродні здібності. Вона розповіла мені і про прокляття, яке хтось навів на наш рід за часів моєї пра-прабабусі 

Бабуся Килина кілька років навчала мене опановувати свої вроджені сили та дала змогу використовувати прокляття на благо. Зв'язок з мертвою енергетикою дозволяє мені шукати останки тварин, з яких я роблю магічні талісмани й оберіги та це не єдині мої здібності, інколи мені вдається встановлювати зв'язок зі світом духів, а ще можливість ментально впливати на людей. Загалом, за сім з половиною років я обзавелася букетом різноманітних здібностей.

Але з роками вплив прокляття не ослаб, мене досі переслідують нічні жахи, воно погубило мою пра-прабабусю, і тих хто був після неї. Бабуся не задовго до своєї смерті розповіла мені про обставини, з якими мені і моїй сестрі доведеться впоратись. Навіть не знаю, добре те  що Христина народилася без сили чи ні? Хоча мене дуже тішить, що прокляття їй не загрожуватиме. 

Бідолашна, вона така тендітна, добра. Я зроблю все щоб її захистити. 

***

Вже варто було розпочинати ритуал "утримання сили", якому мене навчала бабуся. Один з найважливіших ритуалів, що дозволяє контролювати дику магію. Варто перевірити, чи все є для ритуалу: 

- Свіжий череп, срібний ніж, книга рун. Усе начебто є. - видихнувши я почала перегортати книгу, за кілька секунд знайшла потрібну мені сторінку та руни.

Вімор - захист душі, авелін - природні сили, ліїдо - зв'язок зі світом духів. - усі ці руни потрібно наносити на череп тварини. Подібний ритуал треба проводити кожні два роки, інакше буде складно контролювати власний дар, але проти впливу кровного прокляття він не спрацює.

Взавши ножа я почала наносити ці самі руни на оленячий череп. А коли усі руни були нанесені залишилося один пункт: я направила палець на кінчик ножа - і поки крапала кров нею потрібно було намастити кожну руну. Бабуся казала, що таким чином ми платимо за право використовувати свої сили, а ще таким чином ми просимо захисту у своїх пращурів.

Пересічна людина може вжахнутися від побаченого, але для мене й сестри це було чимось звичним явищем. Варто було трішки почекати, щоб руни прижилися на черепі, цей процес не займе більше десяти хвилин. І ось! Руни почали діяти:

Вімор нанесений між очей засяяв червоним, а авелін і ліїдо почали мерехтіти яскраво зеленим кольором. Після цього череп спалахнув синім вогнем. 

- Дитино, ти  хочеш попросити про зміцнення сили? - пролунав низький жіночий голос по всій кімнаті.

- Вітаю, Аріоло, - я дивилася на череп, що ливітував над столом, охоплений язиками синього полум'я, а там де мали бути очі, сяяли жовті вогні. - Ні, на цей раз у мене до тебе інше питання. Сподіваюсь ти даси мені на нього відповідь.

- Я - дух-покровитель, я знаю відповіді на велику кількість таємниць, які так хвилюють вас, смертних. Якого роду питання тебе цікавить?

Мені досі було важко сприймати те, що ця істота роками, а то й століттями допомагає моїй родині. Інколи вона буває такою невиносимою, робить з себе велике цабе.

- Так що ти хотіла запитати!? - очі духа стали пекельно червоними від роздратування.

- Прокляття?... - але сутність дала сказати лише одне слово.

- Хочеш запитати, як його зняти та яка причина виникнення прокляття у вашому роду? - зовсім тихо з байдужістю в голосі промовила Аріола.

Я вже хотіла щось відповісти, але вона не дала мені цього зробити.

- Це саме питання ставили мені твої бабуся, прабабуся ну й так далі, - череп наблизився ближче до мого обличчя, а вогонь став більш тусклим. - Пробач, але я довго намагалася розібратися в природі прокляття, воно...

- Ти постійно давала, якісь розмиті відповіді, тому бабуся почала сумніватися у твоїй силі.

- Що ти, що твоя бабуся, вам складно сприймати мої відповіді, - череп повільно опустився на стіл. - Природа вашого прокляття в тому, що воно було наведене не людиною або чарівником.

- Я вже нічого не розумію. Прошу пояснити.

- Можливо воно було вам подароване, якоюсь темною сутністю... але яка причина цього?

- Темна сутність? Щось знайоме.

- Пробач та часу поставити ще одне запитання у тебе не залишилося, - череп, що слугував сосудом для духа, вкривався тріщинами, а примарний вогонь згасав.

- Ні, ні, ні!!! - в мене розпочалася справжнісінька паніка. - Прошу, не зникай.

- Прощавай, Анастасіє. 

Череп остаточно перетворився на купу кістяних уламків, а дух що в ньому був щез. Через її відповідь у мене з'явилося ще більше питань.