2.1.1.1 Лиса гора

Я не була б я, якби не організувала побачення на Лисій горі. Ну треба було одній дурній таке ляпнути, а іншому підтримати? Просто від слова ресторан у мене починає сіпатися око, йти в генделик на каву прикольно було б в років 14, але не далеко за 20. Можна було б запропонувати прогулянку парком, та таргани вирішили відразу показати хлопцю “ху із ху”.

-Сашко, може, підемо десь посидимо? Мені так незручно тягнути тебе в те моторошне місце.

-Настунь, я за будь-які новинки, окрім зміни статі. До того ж, ти обіцяла показати гору. А ще знаю по собі, якщо тебе тягне кудись, та хоч до МАФа із шаурмою, варто сходити, бо ж воно з’їсть тебе із середини.

-Ти впевнений?

Хлопець лиш посміхнувся, взяв мене міцніше за руку і потягнув до капища, надіюсь палити, як відьму на кострищі, не буде. Бо височенні дерев’яні ідоли дійсно наводили жах. Кажуть, це чотири головних язичницьких боги, що дивляться на різні частини світу і символізують пори року.

-Моторошне місце, не знаходиш? Чомусь виникає відчуття, що хтось за нами стежить, - прошепотіла я хлопцеві не зводячи очей з каменю, на якому висічені дивні символи. - Сашко?

Обернулась і побачила тіло, що простяглося позад мене. Серце похололо. Я впала на коліна і схилилася над хлопцем. Дихає, пульс є. Знепритомнів? Але як я не почула звуку падіння?

-Попалась, - пролунало біля вуха і мене зграбастали в обійми.

Сашко розсміявся і, доки я не розгнівалась остаточно, торкнувся своїми вустами моїх губ. Поцілунок вийшов обережним, ніжним, мов легкий вітерець. Хлопець не наполягав, проте не відпускав, захоплював у полон пристрасті.

Ех, знала б, що Лиса гора допомагає знайти кохання, приїхала б сюди з палаткою кілька років тому.

КІНЕЦЬ