2.1.1. Сходити на побачення?

Якби мені не хотілося, та забути нового знайомого не вийшло - ранок то без кави починається. Ех, прийдеться заливати окропом і чекати доки настоїться. Смак не той, але по-іншому я зараз не прокидаюся. Взяла на себе додаткові обов’язки на роботі, сиджу допізна, та й приходжу рано. З якого переляку запитаєте? Ні, не дають понад нормові, просто хочу показати, що я суперпрацівник і заслуговую на підвищення зі збільшенням заробітньої плати. От тільки лопатою гребу одні завдання замість грошей.

В один з таких вечорів і з’явився мій рятівник:

-Настю, привіт, це Сашко. Хотів би повернути запашний борг, як щодо зустрічі?

-Привіт. Невже в мій дім повернеться щастя і кавоварка? Я за, тільки вдома буду десь через години півтори.

-Пробач, забув запитати чи не заважаю. Тоді іншим разом?

-Ні, ти хочеш моєї смерті? А що як під’їдеш до мого офісу?

Сашко здивувався, проте погодився, і вже через годину я летіла з обіймами до тієї, що будитиме мене щоранку ароматами Куби і Бразилії.

-Насте, це, звісно, не моя справа, та негоже молодій дівчині хоронити себе на роботі. Час дивна штука - здається, що його купа, озираєшся, а його вже немає. Невче хлопець не злиться?

-Сашко, який хлопець? Ти знаєш, яке маю прізвисько? Настя 33 нещастя. Довготривалі стосунки не склеюються, а інтрижки, то не моє.

-То в тебе клей китайський просто, тому й не клеїться нічого.

-Дуже смішно. От подивися на мене і скажи, тільки чесно, ти б хотів мати таку дівчину? Ну хоч на кілька побачень запросив би?

-Вперше бачу таку прямолінійну і відверту дівчину. Це дещо бентежить, когось може й відштовхнути. Але я не з лякливих, тому підеш зі мною на побачення?

Я вперше не знайшла, що відповісти. Зазвичай, щоб привабити, Іннуля впихала мене в свої сукні, робила макіяж, якого не видно, проте відчуваєш ту тонну жиру на собі, я мило посміхалася і намагалася менше розтуляти рота.  

(читай далі 2.1.1.1)