Чи то кава з круасаном так подіяла, чи тісніше знайомство з хлопцем, та я відчула себе набагато краще. А ще зловила себе на думці, що почала потай спостерігати за Сашком. Русяве волосся, коротка стрижка, світлі очі. Нічого дивного чи надзвичайно красивого, хіба ямочки на щоках. Але щось приваблювало в чоловікові. Можливо, манера спілкуватися з посмішкою на обличчі, вміння слухати чи адекватно реагувати на мої жарти. Не знаю чи дійдемо ми до рівня стосунків із палкими поцілунками і спалюванням калорій в ліжку, та мати такого знайомого я б не відмовилась.
-Ще раз пробач за зіпсований вихідний. Якщо виникнуть проблеми, телефонуй, а я вже маю бігти, треба дістати ті кляті ключі. І не забудь про мене, коли йтимеш на гору, дуже вже заінтригувала нею.
-Не боїшся, що там відкриється моя відьомська сутність і зурочить тебе?
-Куди ще більше? Загубив ключі, розбив кавоварку, до речі з мене нова, а найголовніше - осоромився перед такою дівчиною.
-Ех, твоя взяла, підемо разом. Бувай.
Сашко сів у автівку, помахав мені на прощання рукою і гайнув у світле майбутнє. А я маю повернутися в пекло і надавати декому стусанів, словесних, звіно.
(читай далі 2.1.1 чи 2.1.2)
Відредаговано: 13.09.2020