-То звідки ти приїхав? І до чого тут ключі від квартири? Чи це чергова ідея подруги познайомити мене з кимось?
-Я з Хмельниччини, із села. Вчився в Києві, та залишатися не хотів, не люблю це місто, занадто шумне, велике. Суцільний хаос. Тому повернувся додому, шукав своє місце. А місяць тому запропонували роботу з непоганими грошима, вирішив дати столиці другий шанс.
Ти подиви на цю цацу, шанс він дає столиці. Тьфу на тебе! Звісно, це тобі не село, де декіль вулиці, церква, школа і садок. Це мегаполіс, який дає мільйон можливостей і чарівне місто каштанів з віковою історією. Це Київ дає тобі шанс подружитися з ним, а не навпаки.
-А що з ключами? - Ну не вірю, що подруга не пошаманила тут. - То ким ти працюєш чи працюватимеш?
-Ключі від орендованої квартири, два тижні як переїхав. А вчора вже пізно ввечері заносив речі, зайшов у ліфт, руки зайняті, поки доліз до кнопки впустив ключі ще й ногою підштовхнув їх у безодню. Зараз буду їхати викликати когось, хай лізуть в шахту і дістають. А працювати буду менеджером зі збуту.
Історія так собі, проте спокійний і впевнений вигляд чоловіка змусив таки повірити.
(читай далі 2.1 або 2.2)
Відредаговано: 13.09.2020