-Триндець. Ти не ображайся, та я взагалі то пожартувала. Тобі батьки ніколи не відповідали так на запитання "куди"?
-Відповідали. Але я не місцевий, тому хто його знає, може в столиці і таке є. І ти ж назвала якісь Дубичі.
-Господи, прости душу раба твого необізнаного. Місцина так називається - Видубичі. Там просто Лиса гора знаходиться, тому й назвала.
-Оу, зрозуміло. То що, на гору чи ще кудись?
-Сашко, не ображайся, та я зараз не в гуморі. Тому краще залишити мене. Зараз вигуляю свої нерви, вони набігаються, заспокоються і я повернуся.
Ні, тут точно задіяна Інка, повернуся, надеру вуха. Розповідає мені казочки про ауру, а сама підсилає до мене криворукого хлопця без почуття гумору. Тобто це таке щастя я заробила? Якщо якась чакра закривається, то відповідно викривлюється мрія?
Прогулянка на голодний шлунок тільки роздраконила мене, а я ще й без грошей вискочила. Тому прийшлося повертатися додому, де чекав сюрприз у вигляді трьох пар невинних очей і нової кавоварки. Що ж, їсти хочеться більше, ніж сваритися.
Відредаговано: 13.09.2020