Розділ 2: Тріумф невиконаної місії

Наступні кілька днів екіпаж провів на орбіті ESS-0.2, ретельно готуючись до спуску на поверхню. Це була найвідповідальніша частина місії. Вони мали не лише успішно увійти в атмосферу, але й розгорнути навколопланетні супутники, які забезпечували б зв’язок із Землею та допомогли з навігацією. 
Марк і Чарлі спостерігали за роботою з оглядового мостика. Усі були зайняті. На екранах миготіли технічні дані, а корабель наповнився звуками переговорів між різними відділами. 
— Ну що, як тобі робота? — запитав Марк, глянувши на друга. 
Чарлі коротко посміхнувся, навіть не відриваючи погляду від моніторів. 
— Як завжди, механікам роботи вистачає. Вони мають перевірити кожен вузол, кожну деталь перед входом в атмосферу. Зараз нам не позаздриш. 
Паралельна історія: Розмова про N.A.S.T.R.O.M.A ‘’Механіки зібралися в машинному відсіку, перевіряючи системи. Посеред обговорень Чарлі вирішив запитати про компанію, яка спроєктувала їхній шатл. 
— Ви знаєте, що N.A.S.T.R.O.M.A. спрєктувала не проста компанія? Це легенда серед інженерів, — почав він. 
— Легенда, кажеш? — усміхнувся Томас. — А я чув, що це корпорація, де працюють роботи. 
Чарлі кивнув. 
— Майже так. Їхній штаб — автоматизований. Усі креслення проєктуються штучним інтелектом. Їхні технології випереджають час на десятиліття. 
— Але ж і проблем вони нам підкидають, — буркнув Лі, оглядаючи панель двигуна. — Ця система стабілізації… Скільки годин ми на неї витратили? 
— Бо вона створена не для таких польотів, — заперечив Чарлі. — Її спроєктували для безпілотних місій. 
Ми — лише експеримент. 
— Чудовий експеримент, — засміявся Томас, підкидаючи гайку. — Якщо виживемо, напишемо відгук. 
— Знаєш, Лі, — додав Чарлі, посміхнувшись, — якби не ці інженери, ми б зараз не стояли на цьому кораблі. 
У них є своє бачення, і воно працює, хоч інколи й зі скрипом. 
— А ще в них є бюджет, як у цілої планети, — підкреслив Лі. — Чи це теж їхня заслуга? 
Чарлі знизав плечима. 
— Вони дають нам інструменти. Решта — на нас. 
Механіки замовкли, зосередившись на роботі. Тільки шум вентиляції порушував тишу, поки вони методично перевіряли кожен компонент. Час від часу хтось із них кидав погляд на монітори, де мерехтіли дані діагностики.’’

І справді, всього шестеро механіків із всієї команди, механіки майже не з’являлися у спільних приміщеннях. 
Їх можна було знайти в машинному відсіку, де вони перевіряли справність міжзоряного двигуна, реактивних маневрових систем і стабілізаторів. Усі розуміли: якщо щось піде не так під час входу в атмосферу, другого шансу може й не бути. 
— Що ж, нам пощастило, що ти — не лише механік, а й стратег, — підколов Марк. — Без тебе вони б не впоралися. 
— Я б віддав перевагу трохи меншому обсягу роботи, — відповів Чарлі, але в його голосі звучала гордість. 
Тим часом решта екіпажу займалася підготовкою лабораторного обладнання та зразків, які мали використовувати для аналізу планетарної атмосфери, ґрунту, води та можливих мікроорганізмів. 
Лабораторії кипіли від діяльності. Науковці, такі як Марк, із захопленням перебирали приладдя, перевіряючи чутливість сенсорів і налаштовуючи аналізатори. 
— Знаєш, це все нагадує мені дитинство, — сказав Марк, коли вони вдвох із Чарлі пройшли повз одну з лабораторій, де інженери перевіряли сканери. 
— Дитинство? — Чарлі здивовано підняв брову. 
— Ага, — Марк зупинився, притулившись до дверної рами. — Коли я був дитиною, мені подарували набір для юного хіміка. Я міг годинами сидіти в гаражі, змішуючи рідини та думаючи, що от-от винайду щось неймовірне. І зараз... зараз я відчуваю те саме. 
— Різниця лише в тому, що тепер твої експерименти можуть створити або знищити життя, — пожартував Чарлі. 
— Або врятувати людство, — відповів Марк з усмішкою. — Але я впевнений, що ми все зробимо правильно. 
Марк підійшов до столу, взяв у руки невеликий контейнер з інструментами для збору проб і задумливо подивився на нього. 
— Уявляєш, Чарлі? Там, унизу, може бути щось, що змінить усе, що ми знаємо про життя. 
— А може, й ні, — сухо зауважив Чарлі, але в його голосі не було сарказму. Він просто завжди намагався залишатися реалістом. 
— Побачимо, — тихо відповів Марк, уважно дивлячись на планету за ілюмінатором. 
Час підготовки минув швидко. Супутники були розгорнуті й почали передавати дані про атмосферу та клімат ESS-0.2. Інженери підтвердили стабільність траєкторії входу в атмосферу, а механіки закінчили перевірки систем. 
Нарешті капітанка Ніка скликала всіх до командного центру. 
— Екіпажу увага! Ми завершили всі необхідні приготування. Вхід в атмосферу розпочнеться завтра о 07:00 за корабельним часом. Усім рекомендується відпочити та підготуватися до роботи. Це наш вирішальний момент. 
Марк і Чарлі залишили командний центр разом. Коридори корабля здавалися тихими, навіть урочистими, ніби сам “N.A.S.T.R.O.M.A.” усвідомлював важливість моменту.

— Завтра великий день, — сказав Марк, коли вони зупинилися біля своїх кают. 
— Головне, щоб усе пройшло так само гладко, як і ці дні, — відповів Чарлі. 
— Так і буде, — впевнено сказав Марк. — Ти ж знаєш, ми зробимо все, як слід. 
Чарлі кивнув і, злегка втомлено посміхнувшись, відкрив двері своєї каюти. 
— Сподіваюся, ти маєш рацію, Марк. 
Двері зачинилися, залишаючи Марка наодинці. Він ще раз подивився в ілюмінатор на ESS-0.2, що світилася так близько й так далеко. Його серце було сповнене хвилювання та надії. Завтра вони зроблять перший крок на нову планету — і, можливо, на нову сторінку історії людства. 
Коридори корабля були тихими, коли екіпаж готувався до завтрашнього спуску. Кожен у своїй каюті або лабораторії завершував останні приготування чи намагався трохи відпочити. Годинник на стіні показував 03:12 корабельного часу, коли простір розірвав звук оглушливої сирени. 
— Увага! Увага! — автоматизований голос системи сповістив тривогу. — Виявлено критичні пошкодження. 
Автоматичний вхід в атмосферу планети ESS-0.2 розпочато. Усім екіпажам зайняти аварійні позиції! 
Марк прокинувся від цього звуку, підхопившись із ліжка. Його серце билося в грудях, як молот. За кілька секунд двері каюти відкрилися, і в коридор влетів Чарлі, який виглядав збентеженим, але зібраним. 
— Що відбувається? — запитав Марк, хапаючи свій аварійний рюкзак. 
— Не знаю, — швидко відповів Чарлі. — Але якщо сирена працює, значить, проблема серйозна. Потрібно негайно йти до командного центру. 
Вони вибігли в коридор, де вже зібралося кілька членів екіпажу. Усі виглядали наляканими, але намагалися діяти злагоджено. Шатл здригнувся, і під ногами відчувся сильний поштовх. Світло в коридорах стало миготіти, а повітря заповнилося слабким запахом гару. 
— Це не схоже на тренувальну тривогу, — пробурмотів Марк, намагаючись триматися рівно. 
Коли вони дісталися командного центру, там уже була капітанка Ніка. Її обличчя, зазвичай спокійне, зараз виражало серйозність і напругу. Вона швидко вказувала на монітори, які показували стан корабля. 
— Що сталося? — гучно запитав Чарлі, підходячи до панелі. 
— Автоматичні сенсори зафіксували втрату стабільності в одному з головних маневрових двигунів, — пояснила капітан. — Через це система ввімкнула аварійний режим. Ми входимо в атмосферу, щоб уникнути подальшого пошкодження. 
— Входити в атмосферу без підготовки? Це може зруйнувати корабель! — Чарлі схопив планшет і швидко почав переглядати дані. 
— У нас немає вибору, — відповіла капітанка. — Ми втратили контроль над рухом. Нам потрібно зайняти аварійні позиції.