Розділ 2: Не все те чим здається

Випробування тривало ще кілька днів, але зрештою Марк досягнув ідеального балансу. Нове паливо працювало стабільно, не засмічувало систему, не викликало перегріву і навіть забезпечувало трохи більшу потужність, ніж вони очікували.

— Отже, офіційно оголошую: у нас є паливо! — урочисто заявив Марк, знімаючи захисні рукавички.

Чарлі обернувся до нього з крісла.

— Я ще не знаю, чи радіти, чи боятися.

— Я би вибрала обидва варіанти, — посміхнулася Ніка.

Фірліс, який сидів біля Марка, почав лизати лапку, ніби йому було байдуже до їхніх великих наукових досягнень. Ерліс лише насторожено спостерігала за всіма з кутка кімнати.

— Ну що, випробуємо це на всюдиході? — запитала Ніка.

— О, ще й як, — Чарлі вже піднімався на ноги. — Якщо ти зробив паливо, Марку, то я вже хочу подивитися, як воно працює на дорозі.

— Ми тільки що підтвердили, що воно стабільне, — уточнив Марк, знизуючи плечима. — Але їздити на ньому – це вже інше питання.

Чарлі підморгнув.

— От і дізнаємося.

Заправивши бак всюдихода, вони вирушили в тестовий заїзд. Спочатку їх переповнювала напруга, але двигун працював на диво добре – м'яко, без ривків, а витрата палива була значно нижчою, ніж у стандартного.

— Це офіційно круто, — Чарлі із задоволенням тримав кермо, поки вони їхали по знайомій стежці.

— І якщо щось піде не так, ми не вибухнемо, — зауважила Ніка.

— Дякую за довіру, — пробурчав Марк.

— Ну, після Фірліса, який ледь не влаштував лабораторний феєрверк, довіряти експериментам складно, — пожартував Чарлі.

Фірліс, який зручно вмостився між сидіннями, підняв голову, незадоволено фиркнув і повернувся на інший бік.

Ерліс же сиділа біля заднього вікна, вдивляючись у ліс.

Перший тест пройшов бездоганно. Тепер у них було паливо для досліджень та поїздок.

Але ця перемога тривала недовго.

Того вечора вони сиділи в центральному приміщенні шатла, пили гарячий відвар і говорили про Землю.

— Знаєте, що мені найбільше бракує? — замислено сказав Чарлі, крутячи в руках металеву чашку.

— Їжі? — припустив Марк.

— Теплих ванн? — спробувала Ніка.

— Кави.

Марк і Ніка обмінялися поглядами.

— О, точно, — Ніка зітхнула. — Я б віддала багато за чашку нормальної кави.

— Тільки уявіть: ранковий туман, пар від гарячого напою, гіркуватий аромат…

— Чарлі, ти знущаєшся, — простогнав Марк.

Але перш ніж Чарлі встиг відповісти, його планшет, який лежав на столі, раптом різко завібрував і засвітився.

— Що?.. — Чарлі різко сів рівно.

На екрані з’явилися ряди хаотичних символів. Сигнали.

Сотні сигналів.

— Це що, жарт?! — Марк підсунувся ближче.

— Я нічого не робив, воно саме... — Чарлі швидко відкривав нові повідомлення, але всі вони були зашифровані.

— Вперше таке бачу, — прошепотіла Ніка.

Фірліс і Ерліс раптово насторожилися.

Ерліс підняла голову, її вуха почали нервово рухатися, ніби вона щось чула. Фірліс заскиглив і прижався ближче до Ніки.

І саме в цей момент шатл затрусило.

Небо, яке ніхто не очікував побачити

Земля під ними ледь відчутно здригнулася.

— Що це було?! — Чарлі схопив планшет, але екран почав блимати, наче щось заважало сигналу.

Марк підбіг до вікна.

— Вам краще на це глянути.

Ніка та Чарлі підійшли до нього… і завмерли.

Небо більше не було темно-синім, як зазвичай вночі.

Тепер воно було чорно-червоним.

Густі хвилі туману закручувалися високо над горизонтом, розливаючись багряними розрядами. Над верхівками дерев – а вони були висотою 8-14 метрів – пронеслася енергетична хвиля, яка змусила листя тріпотіти.

— Що це... таке? — прошепотіла Ніка.

Чарлі вже щось гарячково перевіряв у планшеті.

— Сигнали не припиняються… Але я не можу визначити джерело.

Фірліс раптово застрибнув Ніці на руки, його шерсть настовбурчилася, а тіло тремтіло.

Ерліс повільно піднялася на лапи, її очі горіли в темряві. Вона дивилася вгору, до неба, ніби щось відчувала.

— Вона це передчуває, — пробурмотів Марк.

Раптом усе небо прорізала блискавка.

Але вона не була звичайною.

Це був червоний розряд, що розгалужився, мов криваві артерії, і вдарив десь у лісі.

Від удару повітря наче здригнулося, а через кілька секунд до них докотився глухий, важкий гуркіт.