Післямова
Цей художньо - історичний роман — боротьба із забуттям. Це спроба повернути імена тим, кого історія прагнула перетворити на статистику, і відбудувати на папері світ, стертий з географічних карт.
Історія хуторів Петрівський та Ясна Поляна — це літопис виживання українського селянства, затиснутого між жорнами двох тоталітарних систем. Спочатку одна влада забирала землю, хліб і життя через колективізацію та голодомори,потім інша прийшла як окупант, продовжуючи грабунок і несучи смерть, навіть «визволення» обернулося новими репресіями, податками і, врешті-решт, бюрократичним вироком — «неперспективні».
Але головна тема цієї розповіді — не страждання, а те, що виявилося сильнішим за нього. Сила матері, що рятує дитину в епіцентрі хаосу. Акт солідарності в нелюдських умовах табору. Вперте продовження роду, праці і традицій, попри все. Це історія про те, що неможливо перемолоти.
Втіленням цієї незламності є Феодора. Сирота, вдова, мати п'ятьох дітей, яка пройшла крізь усі кола пекла двадцятого століття — від особистих трагедій до глобальних катастроф, — вона до кінця зберегла не лише феноменальну пам'ять, а й любов до життя. Її доля — доказ того, що людський дух виявився міцнішим за будь-які жорна.
Ця книга — виконання її заповіту пам'ятати.
Бо доки ми пам'ятаємо, вони живі.