1

Минуло шість місяців. Якось Сашко мав вільний день. Тож хлопець вирішив погуляти, розвіятися так би мовити. Львів. Старе місто Лева. Красиве, давнє місто. Його ще іноді називали «перлиною Європейської корони». Центр княжої Галицької держави. Одне із найбільших міст Західної України.

Колись, це була столиця Руського королівства. Місто, що стояло на перехресті торгових шляхів. Тепер це місто приваблювало туристів. І тут, серед інших більш як сімсот тисяч людей, жив і Сашко.

Хлопець просто хотів пройтися пішки. Але чомусь згадав про Олександра Львовича. Як добре, що ми живемо в двадцять першому столітті. Ось для прикладу взяти, мобільний телефон. Такий собі ще, заледве кольоровий. Але все ж мобільний. І от він у кишені. І людина може зателефонувати хто знає звідки і просто до потрібного їй абонента. Це ж прекрасна річ наукового прогресу. Жаль, що нині вона здебільшого використовується далеко не за призначенням. Але все ж.

І от Сашко витягнув свою нокію і набрав номер. Пішло кілька довгих гудків аж поки нарешті з того боку хтось не взяв трубку і не сказав звичне:

– Алло!

– Доброго дня вам, Олександре Львовичу!

– Ааа це ти малий. Ну привіт. Ну нарешті згадав про мене. Ти як?

– Та я як завжди – скрушно мовив хлопець – Працюю.

З його слів можна було подумати, що той вагони розгружає або в колгоспі десь на полі поневіряється.

– Ну, і як робота? Ще не за скучив за нами?

– За вами так… А робота так собі

– Ну, ну не кисни… В мене тут ідея одна наклювалася була. Але ніяк не міг подумати про тебе. Аж от ти і сам появився. Не хочеш ще разок спробувати свої сили?

– Та які сили? Кому я потрібен? От працюю поки що …

– От іменно! Поки що! А тут є не погана справа. Так що давай, приїдь, раз ти вже сам знайшовся.

Сашко не дуже тішився цьому запрошенню. Він вже змирився з тим, що дарує йому доля. І не бачив для себе нічого кращого як діджейський пульт. Звісно, він деколи ще підробляв трохи. Чисто так, для розрядки. Але цього йому ставало. Диско, танці, гламур. Все це було йому видно. То що ж насправді треба людині? Грошей, слави, впливу? Чи може тиші, любові і впевненості?

В тім, Сашко цього року закінчує ВУЗ. І вже має пропозицію на роботу за фахом. Мамин дядько влаштовує його в свою фірму. А чому ні? Менеджером. І це досить таки не погано. Чого ще бажати? І Саша більше нічого не бажав. А для чого себе обманювати? Скоро він почне працювати на нормальній роботі «як всі». А це все діло закине. Але пропозиція Львовича його все ж таки інтригувала. А що вона змінить в його житті? Нічого!