2

Наступного ранку всі троє вже сиділи в автобусі. В Діани в кишені була адреса куди йти. Грошей дівчина мала достатньо щоб і подрузі купити білет туди і назад, звісно.

– Ді, ти ж не будеш платити за мене і туди і назад. – протестувала дівчина. – Це ж якось не нормально буде виглядати.

– Хіба?

– Мені буде не зручно якось навіть.

– Чому? Хіба я не твоя подружка?

– Моя!

– То в чому річ? Чи ти маєш багато зайвих грошей? Лі, я тебе в це втягнула і я маю обов’язок взяти всі витрати на себе. Це чесно і нормально.

– Але ж це якось не дуже правильно з мого боку.

– Ні, ні, ні і ще раз ні! Ти моя подруга. Все! Їдемо!

Запис був успішним. Продюсером був молодий чоловік, років сорока п’яти. Високий,  худорлявий, лисий, з кульчиком у вусі. Модний такий собі дядько. Пісня йому дуже сподобалася. І він навіть пообіцяв «закинути» її на кілька місцевих радіостанцій, після того як зробить все як треба.

В цілому всі троє були задоволені. Денис, по суті був за компанію. Але його вклад теж був. Його скрипка теж була в «ділі». Він грав свою «партію» у вступі і програші.

Все було просто чудово. Сам він ніколи б напевне не додумався до такого кроку. Тай навіщо. Адже, він має грати лише в живу. І кожного разу неповторно. Як це робив знаменитий Паганіні. Але це був новий поворот у його творчості. І це було приємно.

Тим часом дівчата спали в автобусі. Їхати треба було більше години. То ж можна було спокійно розслабитися і трішечки подрімати.