1

– Отже, готуйся! – задоволено сказав Дейл до свого сина. – Скоро буде співати на вечірці. У дона Фернандеса.

– Того старого наркоторговця? – скривився Алан. – Не дуже така перспектива.

– А тебе особливо ніхто і не питає. По-перше: він мій бізнес-партнер. А по-друге це ще один бонус для твоєї кар’єри. Чи ти думаєш, що як будеш скулити по барах і нічних клубах то станеш відомим і матимеш купу грошей?

– Та нічого я такого не думав. – пробурчав Алан. – Звісно, що по клубах багато не заробиш. Але зате якось спокійніше.

– А спокою не буде. Не буде! Ніде!

– Не тобі про це казати. Ти все готовий перетворити в свій чортовий бізнес.

– Не хами шмаркач! Я даю тобі хліб в руки! Я! Розумієш! Ти дєрма кусок. Нінащо не здатний, крім свого висклявого співу і класного вигляду для фоток. За які, між іншим, я плачу. Так, що у Фернандеса треба виступити і то як найкраще!

Розмова закінчилася. Батько пішов геть, понісши разом із собою і свій товстий гаманець. А разом із тим і свій «не чистий запах грошей».

Це було вже не вперше. І Алан розумів, що не востаннє. А що гріха таїти! Хто він сам по собі!? Та ніхто. Тато каже правду – він лише й вміє, що гарно виглядати на публіці і трохи співати. Але ж цього мало. Батько вклав у нього чимало грошей. І тепер справедливо чекає свого. Нічого дивного.

Але й разом із тим Алан змиритися з цим не міг. Він мріяв про інше. Зовсім інше. Не таке життя. На жаль. Але це був лише початок.