Денис Михайловський був сином багатих батьків. Він був чемним хлопчиком. Завжди в центрі уваги. Завжди усміхнений. Завжди акуратний. Просто не дитина – а золото.
Батьки дали малого Дені вчитися до музичної школи на скрипку. І не прогадали. Вчителька, Жанна Альбертівна, стара як світ дама з багатолітнім стажем одразу побачила в малому пестюхові незвичайний талант. І з її легкої руки він уже котрий рік освоював всі тонкощі музики на її коханій скрипці.
Денис і Жанна Альбертівна розуміли одне одного з пів слова. І між учителем і учнем не було жодних конфліктів з першого дня. Дені ловив на льоту ідеї свого наставника.
Хлопець брав участь у всіх конкурсах будь-якого рівня. І навіть не мав наміру перечити своїй наставниці. Адже кожен другий конкурс мав якщо не перемогу то бодай друге чи третє місце точно. Денис не бачив нічого окрім скрипки.
Жанна Альбертівна прищепила йому несамовиту любов до цього так ніжного інструменту. Навіть більше того – якусь маніякальність.
Він ніколи не любив десь бігати, гратися чи десь просто лазити по місту. Ні. Він грав. Тільки грав, грав і грав. І це йому подобалося. Нічого поганого. Але чи це так?
#14937 в Любовні романи
#5544 в Сучасний любовний роман
#5279 в Сучасна проза
містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити
Відредаговано: 30.11.2025