Мама Діани залишила свою дочку коли тій ще не було й двох років. Дівчинка тепер уже майже і не пам’ятала свою справжню маму. Вона лише пам’ятала, що пані Олена не є її мамою. Але розмови про це в домі не було.
Від першого дня, коли Діана перейшла до Олени Василівни, до неї ставилися тут як до рідної і бажаної. Навіть Радик, котрий був для неї взагалі таким собі казковим героєм, ставився до неї як до сестри. Хоча і вона намагалася якомога більше уникати його.
Діана встидалася Радика. Сама не розуміла чому, але коли він був разом і одній кімнаті дівчині задавалося, що дивиться тільки на неї. Ніяковіла і червоніла. Вона сприймала його і як брата, і як друга (хоча він з нею майже і не говорив) і як мужчину.
Останнє було лише в її голові. Про це ніхто навіть не міг здогадуватися. Це виглядало і дико і дивно. Але він подобався дівчині. Радик розумів причини її поведінки і ставився до неї виключно як до сестри. Втім, вона ж всього на всього була лише юною дівчинкою, котра як і всі в її віці намагається привернути до себе увагу.
#14938 в Любовні романи
#5544 в Сучасний любовний роман
#5283 в Сучасна проза
містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити
Відредаговано: 30.11.2025