3

      Наближалася осінь. Ця холодна і меланхолічна пора. Пора збирати урожай. Пора готуватися до холодної, морозної зими. Це найромантичніший і водночас найдепресивніший час. Але разом з тим це момент нових поворотів життя. Змін і можливостей.

        Діана заглибившись у свою роботу не помічала як швидко біжить час. Їй було байдуже до всього, що творилося довкола. Але разом із тим все воно робилося на краще.

        Кілька днів тому вона зустріла свого давнього друга – Олеся. Олесик був молодшим за неї на три роки. Простий хлопчина. Явно не рівня Діані. З бідної сім’ї. хлопець закінчив училище,бо грошей послати сина до інституту батьки не мали. Та хлопець хотів вийти в «люди». І от тепер він працював вчителем праці в школі. А ще,в ін. не погано вмів ремонтувати машини,варити. Тому роботу все мав.

        Багато років тому, він безнадійно бігав за Діаною. Але вона не відповіла йому жодним поглядом. Тоді вона мала все. Молода, перспективна – вона навіть не дивилася на такого як він. Тоді Діана була в центрі уваги багатьох серйозних хлопців. І сама могла вибирати собі партію. Втім, так само було і сьогодні. Але нині вона була інша. Вона знала чого хоче, бачила життя і не потребувала золотих казок. Вона вже встигла закінчити кар’єру, створити свій маленький бізнес і удочерити Ксенію. І все це в двадцять шість. І єдине чого їй по справжньому не вистачало це уваги. Справжньої любові. І того, кого б вона могла любити.

      Олеся вона зустріла кілька днів тому. Ця зустріч була випадковою. А може й ні. Може все це було прорахованим кроком Того, Хто керує нашими життями. Кроком, який змінить її життя і можливо поверне спокій в її душу. Можливо. Але цього вона не знала. Просто їй конче було потрібно полагодити машину. І її знайомі порадили Олеся, мовляв, дуже класний майстер. От вона і звернулася. На превелике здивування приїхав він, так давно знайомий хлопчик. Він не впізнав у ній свою колишню велику любов. І тільки під кінець Діана призналася, що це вона. Олесь змовчав. Можливо, несподівана зустріч була для нього трошки шоком. А може, … може надто добре пам’ятав ту образливу фразу,яку кинула йому Ді колись на дискотеці. Але хлопець змовчав.

        Ця зустріч вплинула на дівчину. Вона згадувала минуле. Те минуле, котре уже ніяк не повернути і нічим не стерти. Але й водночас те саме минуле, котре було частиною її самої. Лесик був для неї завжди лише другом. Молодший, тихий, скромний, чемний. Він ніколи не виділявся з загальної маси. Жив скромно. Тато пив. Тому хлопець з малку мусив вчитися заробляти. Абсолютно безперспективний. Кому такого треба.

     Діана познайомилася з ним чисто випадково. Вона тоді була випускницею. А він – сопливий восьмикласник. Для неї він не значив нічого,вона для нього була всесвітом. Вони дружили. Він навіть підводив дівчину не раз до дому. І залишався завжди на другому плані. О, як він бажав просто бачити її, просто зустрітися, просто бути поруч. Ді напевно знала про це. Але якоїсь взаємності було годі чекати. В неї було своє коло друзів, інший така би мовити рівень. Так тривало довгих три роки. Два роки Олесевих митарств. А потім вона просто зникла з поля його зору. Хлопець змирився. Мало по малу він ставав на ноги. Вдома почало все полегко налагоджуватися. Три роки тому тато перестав пити. Тепер вони разом працювали. Олесь пішов вчитися заочно. Але тоді, на дискотеці …

     Діані було соромно за ті слова. Вона обізвала його бідотою і нездарою. Тоді, коли він так любив її. Коли так вірив в неї. Це ж з ним першим вона ділилася своїми ідеями і він першим підтримував їх. Це ж він вірив в її успіх на сцені. Це він радив їхати. Бо сама вона в себе не дуже то й вірила. Це він був поруч в той час, коли вона вагалася.

       І тепер він знову повернувся. Але чи так це?