Рано чи пізно всьому приходить кінець…
О, це страшне слово для кожного смертного, котре натякає на його скороминущості. Слово, котре натякає на невтішний момент зміни. І ця зміна не завжди може бути хорошою. Іноді, вона несе за собою розруху, смерть, розчарування, депресію, зневіру… Як протистояти цьому? Що треба аби вистояти у момент різних стрясінь, переміни чи будь-якого іншого життєвого «сюрпризу»? Як володіти собою? Про все це добре говорити в теорії. Коли воно не стосується прямо. Але коли ти сам на сам зустрічаєшся із проблемою, то навряд чи теорія дуже стає у пригоді. Іноді навпаки, заважає діяти.
Але ж не завжди кінець означає крах. Іноді, він є лише початком чогось іншого. Чогось нового. Чогось не звіданого досі. Чогось такого, що доля утримувала від людини аби дати саме тепер. Тут і зараз. Іноді кінець має лише позитивний відтінок. Він може бути добрий, очікуваним або й ні. Але нести людині благо. І це найголовніше. Бо саме з цього моменту кінця можна отримати так бажане і так вимолюване «спасіння» чи «нагороду». Бо саме цей кінець може стати лише кінцем страждань, незгод, суперечностей. Але разом із тим початком світлої полоси життя. І вже по справжньому.
#10221 в Любовні романи
#3993 в Сучасний любовний роман
#3785 в Сучасна проза
містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити
Відредаговано: 06.03.2021