Глава 2

Між Львовом, Лас–Вегасом і Києвом тисячі кілометрів. В цьому трикутнику метушаться мільйони людей, їздять десятки тисяч автомобілів і кожної секунди хтось новий народжується і хтось помирає. В цім коловороті подій, руху, марноти ми втрачаємо зв'язок із реальністю і забуваємо іноді навіть те, що було є і буде найцінніше в житті кожної людини.

Холодні замові вечори кожен коротає по різному. Хтось в колі близьких, знайомих, родичів, коханих, друзів. А хтось в самоті.

Одним із таких самотніх старих і не потрібних був старий Безбородько. Він більше не хотів і не міг ані працювати ані творити ані жити. Смерть дочки перетворила його життя на пекло. І лише в тепер він почав розуміти сенс свого цілого життя. Сенс, котрий був втрачений давно. А тепер доля піднесла ще один удар.

Той, про котрого він навіть не здогадувався, той котрий був його сином теж помер. А найгірше те, що Радик був тут, так близько біля нього. Жив під одним дахом. А він не зміг у ньому впізнати свою кров. Старий картав себе за те, що по суті сам допустив це все. Він закрився в собі.

Все до чого йшов такий довгий час, все чим жив, заради чого колись відмовився і від сім’ї і від нормального тихого життя – все враз стало непотрібним. Всі ті амбіції, сотні ідей, планів, мрій. Все стало враз чужим і далеким.

Він більше не відчував себе ані людиною ані потрібним ані живим. Це був не той шістдесятилітній Бездбородько а старий немічний дід, знищений і побитий життям. Все життя промайнуло перед очима. Все заради чого був готовий продати душу дияволу, стало в один момент чужим і не потрібним.

Що це: старечий маразм, розчарування чи досягнення вищого рівня просвітлення? Швидше за все два перші. Це і смішно і болісно бачити людину котра стала поліном, живим трупом. А ще болісніше дивитися на деградацію колись так світлої особистості. Це дуже страшна картина. Це страшний суд душі.

Людина від усвідомлення того, до чого призвели її дії, вчинки, слова потроху розчаровується в собі як особистості, втрачає себе як вищу істоту. А від безпорадності втрачає розум. Це боротьба між розумом і емоціями, світлом і темрявою. Хтось ще називає це війною світів. Називайте як хочете але результат один. І от він наполовину трупний вигляд і наполовину розітлілий розум.