Наслідок помилки

IV

Час. Ця незбагненна мить дійсності. Тільки одна мить. І все. Решта вже не є в полі нашого зору. І тільки в цю мить ми можемо. Можемо сказати, відповісти, змовчати, зробити. Тільки у цю мить ми є ніби господарями. Тільки одна фраза, одна думка, один крок. Ось що є наше. А діла знову поза нашим взором. Поза нашим розумінням і сприйняттям. Час. Він як злодій краде наші найцінніші миті життя. Він як невблаганний суддя жене нас вперед і вперед до кінця, до краю.

Час. Цей не зрозумілий нам вимір реальності. Такий же не зрозумілий як і до кінця його значення. Іноді він тягнеться наче вічність. А іноді втікає так, ніби й не було. Він гонить нас вперед до логічного завершення нашого перебування тут, на землі.

Людина навчилася обходити багато різних природних проблем. Навчилася лікувати важкі недуги, будувати мега великі будівлі, створювати прекрасні шедеври. Але ніколи не зможе навчитися випередити час. Тай що за дурна фраза така: «випередити час». Та нікуди нікого ти не випередиш. Не зможеш випередити того, кого ти навіть не знаєш. Час, він втікає непомітно.

Час. Він мовчазний свідок злетів і падінь великих імперій. І тільки він залишається незмінним у своїй сутності. Час. Ах яке це прекрасне слово. Таке легке і таке величне.

Руслан Баркалов

Подобається

#3113 в Любовні романи
#1468 в Сучасний любовний роман
#553 в Сучасна проза

У тексті є: містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити

Відредаговано: 06.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись