Останнім з грандіозної четвірки залишився Сашко. Він, попри всі свої плани і бажання, не мав ніяких шансів на такий мега успіх. І хоча хлопець мав гарний голос, стаж на сцені і не погані показники – ніхто не звертав уваги на нього. Він не був цікавим широкій публіці, котра хотіла шоу. А цього Сашко сам дати не міг. В купі з Ді вони гарно творили. Але сам він був зовсім інакшим. Його прекрасний, чистий тенор ще нічого не означав. І як сказав одного разу Олександр Львович: «Баскових нам досить! Ти давай, шукай себе! Інакше ніколи не піднімешся вище моєї студії!». І це була гірка правда. Саша розумів це але змиритися ніяк не міг. Ну і що, що він переможець якихось там конкурсів, фестивалів, на котрі ніхто не ходить дивитися крім старих пенсіонерів і мамусь з дітками. Реальність малювалася не найкращими тонами.
Це заганяло хлопця в депресію. Але жити треба далі. І для того щоб жити треба мати гроші. Тому Сашко пішов працювати в клуб діджеєм. Це йому краще вдавалося. Та й не погано платили. А що ще треба одинокому молодому хлопцеві. Ситий, одітий, має де жити і все пару десятків гривників в кишені.
#14935 в Любовні романи
#5546 в Сучасний любовний роман
#5279 в Сучасна проза
містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити
Відредаговано: 30.11.2025