Камілла поверталася додому. Вона добряче втомилася за цілий день і просто валилася з ніг. Дівчина відчувала якусь не зрозумілу втому. Ні не фізичну. Ні. Моральну. Втома, яку не можливо було ні чим пояснити. Абсолютно нічим. Адже вона мала все.
Дівчина могла собі дозволити більше аніж переважна більшість її ровесниць. Та це останнім часом не приносило їй задоволення.
Тай Даніель, її хлопець, теж став якийсь ніби то чужий. Її дратувала його стрижка, його одноманітні розповіді про роботу і його друзів. Їй набридли примітивні жарти Даніеля. Але чому? На це відповісти вона не могла. Раптом задзвонив мобільник. Це телефонував він.
– Привіт Камілло. – прозвучало в трубці. – Що ти сьогодні робиш у вечері?
– А це ти, Дені. А що треба?
Дівчина знала, що він запросить її кудись піти. Але цього вона якраз і не хотіла.
– Думав, що нам варто зустрітися. Може підемо кудись?
– Ні, не сьогодні.
– Чому? Ми ж так мало бачимось з тобою. Ти постійно пропадаєш на своїй роботі. І я…
– Даніель – я сказала ні! І не ний!
– Та я і не нию. – почулося бурчання в трубці. – Я просто намагаюся втримати наші стосунки. Камілла, я просто..
– То пусти їх! Тебе втримувати ніхто не просить!
Це звучало грубо. Але вона абсолютно чим не переймалася. Інакше він не розуміє.
– То ти хочеш сказати, що між нами все скінчено?
– Давно!
– А як же тоді наш вікенд? Як день народження?
#14306 в Любовні романи
#5331 в Сучасний любовний роман
#5068 в Сучасна проза
містика пригоди любовна історія, смерть коханої людини, кохання не купити
Відредаговано: 30.11.2025