4

Мар’яна йшла по вулиці. Вона не знала правда це чи ні. Але якщо все так, то старий Безбородько просто таки сучий син. А Радик?

А що Радик? Він же ж не знав свого батька. І не міг знати. По суті? він кохав свою сестру і був вірним сином, навіть не знаючи про це. А далі? А далі все просто – він зламався. От і все. Але ж ні – не все. Було іще щось.

Радик не міг бути таким пухнастим і білим як виглядає. А отже, і він мав щось за собою. Але що саме? А з іншої сторони – для чого тепер все це? Але жінка мала свої рахунки. Вона була давно ображена на Радика. Вероніка а не вона. Чому ? Так, вона була і молодша і можливо, навіть не така красива. Так. Але ж вона хотіла бути з ним. Вона так його любила. А він просто не побачив.

Жінка всі ці роки збирала інформацію на свого «возлюбленого». Виходить між ними не було ніякої дружби. Звісно що ні. Її і не могло бути. Ну де там дружба. Мар’яна була розумна, амбітна, чітка у висловлюваннях, далекоглядна і хтива. Радик сприймав її справді не лише як друга. А проте, він знав її замашки. Вона, як і Вероніка, була з хорошої сім’ї. Радик на той час був просто звичайним хлопцем, ще таким стисливим і таким, ще по дитячому, стерильним. Та дівчина не могла цього зрозуміти ані пробачити йому.

Вона була ображена на нього за той вечір. І хоча, десь далеко в душі, вона розуміла, що все це не правильно, і що вона не має і не мала жодного на нього права – та все одно не могла ніяк заспокоїти свою ображену чорну половину.

Страх, ось що мучить людину впродовж її життя. Не любов, не містичні сили, не амбітні ідеї але страх. Страх це найбільше і найсильніше відчуття в людини. Він не лише змушує але й не дозволяє. Він заважає розвиватися. Він сковує. Він зв’язує. У нього великі очі. Страх створює картини безжального садизму. Він знищує особистість. Він блокує можливості розвитку. Він перетворює особистість в безхребетного раба.

Страх. Ось що вона бачила в очах старого Безбородька. Але до чого саме? От це і цікавило Мар’яну.