І

     Любов не завжди буває правильною. І не завжди призводить до вівтаря. Іноді вона навіть стає вбивчою силою в житті людини. Вона перетворює особу на раба. І веде її до повного краху і знищує все, що так будувалося роками. Любов, вона буває часом така суперечлива і алогічна. Така не зрозуміла. І така зла.

     Вона як повноводна ріка – знищує все на своєму шляху. Вона як блискавка, що спалює предмет, в котрий влучає. Ось якою буває любов. Страшною, руйнівною, вбивчою. І ніщо не може стримати її. Вона не вибирає кого уразити. Вона буває не тільки солодкою втіхою. Але страшним кошмарним сном. Сном, з котрого не можна просто взяти і пробудитися. І навіть багаті і знамениті теж стають жертвами цього недугу. І жоден талант, жоден титул, жодна карєра не може уберегти їх від болючого уколу під назвою «кохання».

     Та попри все багато людей її бажають. Прагнуть її зустріти. Хочуть впустити її в своє серце і стати її рабом. Та чи варто? А це вже вирішувати кожному самостійно.

     Західна Україна. Середина двохтисячних…

      На дворі була тепла, суха і по справжньому весняна погода. Снігу вже давно не було. Тай не було його багато цієї зими. А втім, яка різниця. Різниці давно вже ніхто не бачив. Тай навіщо. Люди нині зайняті іншим. Набагато іншим аніж спостерігати за природою. Ні, роботи більше не прибавилося. Навпаки. З настанням ери технологій її поменшало. Та заразом і поменшало часу у людей. Дуже поменшало.

      Мало хто захоче зупинитися в парку і подивитися на красу, яка довкола. Послухати спів пташок. Як вони радіють весні. Як славлять її прихід. Як тішаться теплому сонечку. І як купаються у його променях. Як мало по малу починають вилазити по одному зі своїх сховок-сплячок звірі. Як розпускаються дерева. Як починає рости трава. Мало хто це помічає.

     Люди біжать. Біжать на випередки. Як по швидше на роботу, сісти за стіл, випити каву. Вони спішать. Спішать занурившись у свої телефони, натягнувши навушники, і повністю відгородившись від природи, котра щойно пробудилась від сну.

     Ось так і живемо. Кожен у своєму коконі. Кожен у своєму світі. Кожен сам заради себе.