9 глава

- Ні, ми поїдемо вдвох із Матвієм... - Малайя подивився на чоловіка, шукаючи підтримки.

- Якщо Крістіан не може бути сьогодні на полюванні, то чому я не можу поїхати з вами? - Корній теж звернувся до діда.

- Я сказав - ні. - Малайя так сильно стиснув край столу, за який тримався, що аж побіліли пальці.

- Я не тебе запитую. - Корі крикнув, не відводячи погляду від Матвія.

- Негайно заспокойтеся обоє. - Спокійно промовив Матвій, масажуючи пальцями скроні.

- Коли ти поруч, я не можу нормально полювати. Ось... - Малайя підняв футболку, показавши три шрами, залишені перевертнем на трасі. - Це на моєму тілі через те, що тоді я лише на секунду відволікся, щоб перевірити, чи з тобою все гаразд.

- Я винен у тому, що той перевертень тебе поранив? - Корній був готовий вибухнути від злості. Він дивився на хлопця сповненим люті поглядом, а на його обличчі пролягли глибокі зморшки.

Ситуація помітно загострювалася.

- Якщо хочете, я можу щось вигадати й не йти на вечірку з нагоди вісімдесят другого дня народження моєї прабабусі... - Майкс став поруч із Малайєю, опинившись між ним і Корнієм. - Зрештою, це ж не останній її день народження.

Кріс, мабуть, зрозумів, як це прозвучало, й одразу додав:

- Дуже на це сподіваюся.

Малайя подивився на Корі.

- Почуття страху за твоє життя позбавляє мене можливості адекватно мислити. Коли ти поруч, я стаю вразливим.

Хлопець сказав це дуже тихо, але ефект від його слів був, наче від вибуху атомної бомби. У мене по тілу побігли мурашки. Матвій лише зітхнув і відвів погляд убік. Крістіан, спостерігаючи за ним, зробив те саме, приховуючи посмішку. Корній застиг, не в змозі вимовити й слова. Та що тут узагалі можна було сказати? На мою думку, у такі моменти слова зайві.

- Так, ми нарешті розібралися з тим, що Корі - ахіллесова п'ята Малайї. А тепер давайте вирішимо, що робити із сьогоднішнім полюванням, бо мені теж не до душі ваша ідея їхати лише вдвох. - Майкс подивився на Матвія, а потім перевів погляд на Малайю.

- Не дивись на мене так. - Він кивнув на вираз обличчя, з яким на нього дивився лікан. - Я, як ти вже помітив, непогано можу протистояти твоїй «харизмі Вожака». Тож не витрачай даремно сили.

- Якщо хочеш, Корнію, сьогодні можеш поїхати з нами. - Зітхнувши, Малайя перевів погляд із Крістіана на Матвія. - Так, Матвію?

Чоловік кивнув на знак згоди.

- А тобі краще піти на святкування. Мало що. - Додав Малайя й легенько штовхнув Майкса плечем.

- Знаєш, за інших обставин я б узяв тебе із собою. Ти б сподобався бабусі Роуз ще більше, якби вона дізналася, яке в тебе чудове почуття гумору.

Саме за це я люблю Майкса. У нього є дивовижна здатність переводити увагу на себе, тим самим розряджаючи навіть найнапруженішу атмосферу.

- Я постараюся бути обережним, - тихо сказав Корній, проходячи повз Малайю в бік сходів, що вели на другий поверх кав'ярні.

- Буду вдячний. - Зітхнув лікан, проводжаючи хлопця поглядом.

- Батько підозрює, що я в цьому світі. Таурус просив бути обережними. Краще нікому з нас не їздити поодинці. Навіть тобі, Матвію.

Чоловік знову кивнув. Сьогодні він був напрочуд мовчазним.

Я здивовано подивилася на Малайю. Крістіан, опустивши погляд, розглядав свої нові кросівки New Balance.

- Може, все ж таки щось придумати й поїхати з ними на полювання? - Кріс подивився в дзеркало заднього виду.

- Вони знизив швидкість, пропускаючи фуру, що саме пішла на обгін.

- Давно помітив? - Я підняла очі й подивилася на нього.

- Коли став перевертнем. У нас із ним і справді якийсь дивний зв'язок. Не так, що я читаю його думки, - це більше на інтуїтивному рівні, і мені важко це пояснити. Але, скажімо так, якщо Малайя хоче, наприклад, встати й піти, то я знаю про це за секунду до того, як це станеться. І, більше того, знаю, в який бік він піде. Також я відчуваю його емоційний стан.

- У мене те саме з Корі. Я ще тоді, коли вперше побачила його, відчула в ньому щось рідне.

- А я тоді подумав, що він тобі сподобався. Ну, як хлопець. - Майкс посміхнувся й підморгнув мені.

«Ти мені подобаєшся як хлопець, ідіоте...» - подумала я, але вголос, звісно, цього не сказала. А може, варто було? Я знову опустила погляд на телефон і натиснула «Відправити».

- Матвій каже, що в Землях таке трапляється дуже рідко й називається «феноменом близнюків».

- Ага, нам із Малайєю він теж про це розповідав. Підемо на святкування зі мною. Мої будуть раді тебе бачити. Скажемо бабусі Роуз, що ти моя дівчина, а то вона вже кілька разів намагалася почати зі мною розмову на тему: «Любий, якщо тобі подобаються хлопчики, ти мене не соромся й скажи. Я в тебе сучасна і любитиму тебе й таким».

- Вона думає, що ти гей? - Я не змогла стриматися й засміялася.

- Ага. Бачила б ти, як вона посміхалася й зітхала, коли позавчора Малайя привіз мені ноутбук, який я забув у «Cherry Coffee», і вийшов із машини, щоб привітатися з нею. Вона навіть благословила нас.

- Добре, я піду з тобою, - крізь сміх вимовила я.

- Майло, до речі, вже скучив за тобою.

- Як він? - згадала я симпатичну мордочку пса.

- Батьки перевели його на сухий корм. Він, м'яко кажучи, не в захваті, але за два тижні скинув півтора кілограма.

Майло завжди був вгодованим, скільки я його пам'ятаю, але за останні пів року розтовстів далі нікуди.

- Може, подзвониш Корнію й запитаєш, чи все в них нормально? - Крістіан подивився в дзеркало заднього виду.

- Я щойно відправила повідомлення, - відповіла я, повертаючи телефон екраном до хлопця й показуючи відкритий діалог у WhatsApp.

- І?

Я прочитала відповідь уголос:

- «Усе добре. Мабуть. Не знаю. Вони сказали мені сидіти в машині. Бо, бачте, він не може зосередитися, коли я під ногами плутаюся. Ну, він сказав це не так, але сенс той самий. Буду вдома - напишу».

- Обожнюю цих двох. - Крістіан розсміявся.

Я повідомила Олександру, що йду з Крісом на свято з нагоди дня народження його прабабусі Роуз, прийняла душ, одяглася й вийшла з дому. Майкс чекав на мене біля хвіртки на задньому дворі. У дитинстві ми завжди ходили один до одного в гості саме через неї. А ще в нас був будиночок на дереві. Його побудував дідусь. Він і досі стоїть, і іноді ввечері я піднімаюся до нього маленькою дерев'яною драбинкою, щоб подивитися на зірки.