7 глава

Останні три тижні минули досить спокійно. Александер став проводити в Землях більше часу, ніж зазвичай, тому ми з Малайєю майже весь вільний час проводили в «Cherry Coffee». Після розмови з батьками Крістіан отримав дозвіл працювати в кав'ярні й узяв на себе частину обов'язків Матвія, що дало чоловікові більше часу на вистежування перевертнів Тіберія. Він діяв дуже обережно, щоб не привернути уваги поліції та Лікана-одинака, тому збирав інформацію в подобі птаха. Це ускладнювало завдання, але допомагало залишатися непоміченим.

Поліція почала патрулювати трасу, шукаючи вовка, хворого на сказ, після кількох нічних нападів на автомобілі місцевих жителів. Поки що обходилося без жертв, але Матвій був упевнений, що вони з'являться, якщо не вжити запобіжних заходів.

- Можливо, варто поговорити з Олександром? - запитала я, витираючи поверхню барної стійки вологою серветкою від залишків молочного коктейлю, склянку з яким якимось незрозумілим чином перекинули на стільницю кілька хвилин тому.

- Який сенс? - Малайя відсунув ноутбук убік і подивився на мене почервонілими очима. Хлопець перевіряв, чи не з'явилася нова інформація про напади «скаженого вовка». - У них із твоїм дідом є план. Нам потрібно знати про нього бодай щось, щоб розуміти, наскільки доцільним буде наше втручання.

Останні кілька днів Матвій дедалі частіше говорив, що більше не може лишатися осторонь і просто спостерігати, адже вовкулаків ніхто не контролює. Вони дедалі частіше потрапляють на очі людям, ставлячи під загрозу таємницю існування надприродних істот. Крім того, за його словами, кількість перевертнів уже сягнула дванадцяти, і це стало реальною проблемою.

- Не впевнений, що в них узагалі є якийсь план. Олександр із Таурусом часто діють без жодного плану. - Малайя закинув руки за голову й почав розминати затерплі м'язи шиї.

- Якщо ти про війну з берсерками, то давай не будемо про це. - Слова Матвія прозвучали як попередження. Він сидів на дивані, закинувши ногу на ногу, і дивився на хлопця напівзаплющеними очима.

- Можливо, у діда не було вибору, коли він тоді так вчинив... - Обпершись на барну стійку й дивлячись на екран ноутбука, який Малайя повернув до мене, тихо промовила я.

- А варіант не втручатися ми вже не розглядаємо? - із цілковитою байдужістю в голосі запитав Малайя, вказуючи пальцем на знімок перевертня, зроблений кимось із постраждалих. Якість фото була жахливою, але навіть на ньому можна було розгледіти розмиту постать величезного вовка на тлі нічного лісу.

- Ти ж розумієш, що якби Ворони не взяли участі у війні з берсерками, то найімовірніше всі Лікани твого клану загинули б тієї ночі? - Корній відійшов від апарата для приготування коктейлів і сердито подивився на Малайю.

Я знала, наскільки болючою була ця тема для хлопця, який тієї ночі втратив і батька, і діда, тому почала хвилюватися, аби Малайя не втнув дурниці, сказавши щось, що могло б спровокувати Корі. І недаремно.

- І щоб цього не сталося, Олександр відправив на війну Воронів вашого клану, щоб загинули ще й вони. - Малайя говорив спокійно, чітко вимовляючи кожне слово, зовсім не зважаючи на почуття хлопця.

- Це жорстоко, Малайя. - Матвій розплющив очі й втомлено подивився на Лікана.

- Серйозно? А виховувати дітей, на підсвідомому рівні програмуючи їх на те, що самопожертва й самознищення - це норма, не жорстоко? Вам настільки байдуже власне існування, що ви готові дозволити йому померти заради великої мети? - Лікан уважно дивився на чоловіка.

- Малайя, не треба. - Я не зводила погляду з Корнія. Він був на межі зриву.

На руках хлопця почали з'являтися воронячі кігті. Він стиснув кулаки так сильно, що кігті вп'ялися в долоні, розриваючи шкіру до крові. Я підбігла до Корі й, ставши між ним і Малайєю, обхопила його обличчя долонями, змушуючи дивитися мені в очі.

- Корі, заспокойся, будь ласка.

- Спокійно, Корі, - тихо промовив Малайя, дивлячись на закривавлені руки хлопця.

Корній глибоко дихав. Було видно, що він щосили намагається опанувати себе.

- Ти б пожертвував собою заради Тауруса? - запитав Матвій у Малайї, так само уважно спостерігаючи за онуком.

- Розмова не про самопожертву, а про те, що неправильно прийняте рішення однієї людини може призвести до загибелі сотень.

- Ти можеш відповісти на моє запитання? - наполегливо повторив чоловік.

Хлопець деякий час мовчав, але зрештою відповів:

- Дід не дозволив би мені зробити це. Клан не повинен залишитися без Вожака.

- А шрами на твоєму тілі говорять зовсім про інше. - Матвій поглядом вказав на понівечене слідами кігтів місце на тілі хлопця.

- Тиберію тоді вдалося поранити мене, але він не зміг би мене вбити, тож, фактично, я життям не ризикував.

- А якби все ж таки довелося? - Матвій був не з тих, хто легко здається. Він відверто провокував Лікана, намагаючись викликати в нього бодай якісь емоції. Інколи здавалося, що їх у нього зовсім немає - настільки добре хлопець умів себе контролювати.

Малайя відвів погляд убік.

- Я не знаю відповіді на твоє запитання, Матвію.

- Тиберій був загрозою для жителів усіх Земель, - Корній, схоже, трохи отямився. - Якби він убив Тауруса й став Головою клану, наступна війна могла б бути з Воронами або Дракхалами. Адже ніхто не знав, що він планував робити далі.

- Саме так, Корі. Ніхто не знав. Можливо, він узагалі не наважився б почати війну з Таурусом.

Ми з Корнієм переглянулися. Спостерігаючи за нашою реакцією, Малайя нервово всміхнувся й похитав головою.

- Я так розумію, вони не в курсі, хто почав війну, так, Матвію?

Матвій шумно видихнув, але не вимовив ні слова. Та це й було зайвим - ми з Корнієм не ідіоти й одразу зрозуміли, на що саме натякав хлопець.

- Олександр і Таурус знали, що Тиберій перетворює мешканців Земель на перевертнів і що за допомогою Кабулла створив берсерків, точна кількість яких їм була невідома. Відбулася рада, на якій ухвалили рішення не чекати атаки Тиберія, а напасти першими й усунути загрозу. Але, як виявилося, план був недостатньо добре продуманий. Берсерків виявилося одинадцять - практично непереможних істот, яких надзвичайно важко вбити. До того ж було понад сорок перевертнів. Звісно, вони не були головною руйнівною силою у війні, але ефект несподіванки зробив свою справу. У підсумку ми хоч і виграли війну, але зазнали тяжких втрат і серед Воронів, і серед Ліканів. - Матвій говорив тихо, з таким виразом обличчя, ніби кожне вимовлене слово завдавало йому фізичного болю.