Глава 11

Матвій і Олександр були в кабінеті. Я не можу сказати, що хвилювалася, можливо навіть була рада, що обставини склалися саме таким чином. В принципі, я не люблю брехати, але з урахуванням того, що роблю це щодня протягом останніх кількох місяців, говорю неправду діду, вигадую, де я знаходжусь, чим займаюся і що взагалі відбувається в моєму житті, почуваюся дуже кепсько, тому сподіваюсь, що отримаю полегшення, коли все з'ясується, і зможу бути відвертою з Олександром.
- І скільки часу ти вже тут? - У голосі діда було чути роздратування і гнів.
- Це має значення? - Матвій говорив спокійно, але з виразу його обличчя було зрозуміло, що він абсолютно не готовий до розмови з братом.
Малайя зупинився в коридорі і, кивнувши в жесті "може тут почекаємо", пожав плечима.
- Наступне запитання, Олександрусе. - втомлено зітхнув Матвій.
- А він класний. - Усміхнувся Малайя, маючи на увазі Матвія. Корній закотив очі, подивившись на хлопця, і теж ледь помітно посміхнувся.
- Я намагався її захистити. - Олександр вимовив ці слова майже пошепки, складалося враження, що він говорив це сам собі.
- Надівши на неї браслет? - Матвій підійшов до вікна. Я спостерігала за невисоким худорлявим чоловіком у світлих джинсах і чорному худі, не в змозі зрозуміти, звідки він черпає внутрішні сили, щоб завжди залишатися настільки розсудливим і адекватно реагувати на складні ситуації, які, мов прокляття, переслідують нас останнім часом. Я дійсно захоплююся Матвієм. І не тільки я. Малайя дивився на чоловіка з під лоба, поглядом, що передає його повагу і прихильність.
- Весь цей час моє рішення здавалося мені правильним. - Зараз голос діда звучав голосніше.
- Хто б сумнівався, Олександрусе. - Матвій скептично посміхнувся. - Але не завжди те, що нам здається правильним, є таким насправді.
Одного разу я вже чула цю фразу в устах чоловіка. Тоді він говорив про Малайю.
- Молах має право знати. - Матвій подивився на Олександра через плече.
- Віквея, ми їдемо додому. - Дідусь відійшов від столу, біля якого стояв, і пішов до виходу з кабінету, ніби не чув останньої фрази, виголошеної братом.
- Це також стосується тебе, хлопче... - Проходячи повз, звернувся він до Малайї.
Хлопець подивився на Матвія, той мовчки кивнув "іди".
Усю дорогу додому в машині панувала мертва тиша.
- Ти мав сказати про те, що Матвеус перебуває в цьому світі. - Косо подивившись на Малайю, роздратовано вимовив Олександр. З боку це виглядало так, ніби дідусь увесь цей час стримувався, а тепер все ж таки вирішив висловитися хлопцеві.
- Не винен я вам нічого і ви це прекрасно знаєте. - Малайя дивився у вікно з виглядом ніби він взагалі знаходиться в іншій реальності.
- У нас із Таурусом була домовленість. - Дід насупився.
- Мені плювати на ваші домовленості. Наглядати за Віквеєю під час ваших візитів у Землі було суто моїм рішенням, і те, що я досі перебуваю тут, - теж.
Олександр шумно видихнув і похитав головою. Виглядало це як "ну й характер".
- Ну а що, зайшов мені vibe цього світу... - Підняв брову Малайя. Його димчасті очі блиснули сріблом у темному відображенні вікна. Я закотила очі. Ага, симпатична мордочка Корі тобі зайшла, розповідаєш мені тут.
- Угу, заходи сонця тут гарні... - С сарказмом вимовив Олександр і єхидно посміхнувся. 
Я не змогла стримати посмішки. Коли тебе оточують стільки чоловіків різного віку, які мають абсолютно різні один від одного темпераменти, мимоволі починаєш отримувати задоволення, спостерігаючи за їхнім спілкуванням. Як от зараз. Було відчуття, немов Малайя завжди був частиною мого життя. Ніби те, що відбувається ось тут і зараз - мало відбуватися. Немов у цьому і полягав весь сенс.

Після повернення додому, Малайя вийшов у свою кімнату, дозволивши мені і дідові залишитися наодинці.
Вперше за 17 років я з Олександром змогла поговорити так, як мені хотілося. Я запитувала про все, що мене цікавило і хвилювало протягом всього цього часу. Він розповів, що тільки но дізнався, що жінка сина народила дівчинку, зрозумів, що саме про мене було пророцтво Азуккі, і наказав матері тримати стать народженої дитини в секреті. Як Матвій повідомив йому під час їхньої сьогоднішньої розмови, ніхто з клану досі не знає правди, він, з відомих тільки йому причин, зберігає секрет Олександра, навіть не розповівши правду Молаху. Матвій був шокований, коли Корній 4 роки тому привів його до нашого будинку з дідом, стверджуючи, що знайшов те, що шукав, і тільки коли Матвій побачив Олександра на власні очі, він повірив Корнію, що рудоволоса дівчинка, яка спускається дерев'яними сходами з будинку на дереві і є тією, кого вони шукали весь цей час. Матвій вирішив спочатку розібратися сам і тільки потім повідомити Молаху та інших членів клану. Він здогадувався, що я можу бути втіленням стародавньої душі Муніна, оскільки один з Воронів Одіна мав здатність відкривати "браму", у нашому випадку це Корній, а інший - закривати, можливо це я, з огляду на наш з хлопцем зв'язок, який дозволив йому знайти мене за 3 роки його перебування в цьому світі. Безсмертні душі Воронів - дві частини одного цілого, залишаються пов'язаними на ментальному рівні в кожному зі своїх втілень і притягуються одна до одної як магніти з протилежними полюсами. І Матвій, і Олександр розуміли, що наближається ще одна війна з Тиберієм, тому, на їхню думку, було доцільно якомога довше приховувати від нього факт мого існування. Єдине, з чим Матвій не погодився, це те, що дід усе це час приховував правду від мене і "зв'язував" мої сили за допомогою браслета.
- А ще брат розлючений бо думає, що я довіряю Таурусу більше, ніж йому. - Олександр посміхнувся.
- Це правда? - запитала я.
- Ні, звичайно. Мені потрібна була істота, яка б тримала мене в курсі подій в Землях за моєї відсутній. Погодься, немає кращої кандидатури, ніж Вожак клану Ліканів. Тим більше, йому теж вигідний такий союз. Я дав клятву допомогти вбити Тіберія. - Дідусь помітив мій погляд і додав. - Так, я пам'ятаю, що сталося минулого разу через нашу подібну угоду, але у нас немає вибору. Мені потрібно, щоб Тіберій не дізнався про тебе, а Таурусу потрібно захистити свого онука від нього за будь-яку ціну.
- Тому він відправив Малайю в резервацію абенакі до Адехі? Хотів сховати від батька? - Я взяла шоколадний батончик з вази і розгорнула його. Дуже хотілося їсти.
- Мила, ти трохи не розумієш, хто такий Малайя. Так само, як твоє народження, передбачене Азуккою багато століть тому, поява на світ білого Вовка, який у майбутньому стане правителем усіх Земель, визначена зірками. Малайя вже народився Вожаком і його прихід до влади - це лише питання часу. Інстинкти Тауруса змушують старого Вовка підкорятися Малайї на підсвідомому рівні і тільки повага та любов молодого Лікана до діда, дає Таурусу змогу керувати ним. Народженого Вожаком не можна змусити щось зробити, якщо він сам цього не захоче.