Глава 9

- "Ні, ми поїдемо вдвох з Матвієм..." - Малайя подивилася на чоловіка, шукаючи підтримки.
- Якщо Крістіан не може бути сьогодні на полюванні, то чому я не можу поїхати з вами? - Корній також звернувся до діда.
- Я кажу ні. - Малайя сильно стиснула край столу, за який трималася рукою.
-Я не запитую у тебе. - Корі крикнув, продовжуючи дивитися на Матвія.
- Негайно заспокоїлися обоє. - Спокійно вимовив Матвій, масажуючі пальцями скроні.
-Коли ти поруч, я не можу нормально полювати. Ось, - Малайя підняв футболку, показавши три шрами, залишені перевертнем на трасі, - це на моєму тілі через те, що тоді я лише на секунду відволікся, щоб перевірити, чи з тобою все гаразд.
-Я винен у тому, що той перевертень тебе поранив? - Корній був готовий вибухнути від злості. Він дивився на хлопця злісним поглядом, на його обличчі з'явилися зморшки.
Ситуація помітно загострювалася.
-Якщо хочете, я можу щось вигадати і не йти на вечірку з нагоди 82-річчя моєї прабабусі... - Майкс став поруч з Малайєю, щоб бути між ним і Корнієм.
-Врешті-решт, це ж не останній її день народження.
Кріс, напевно, зрозумів, як це прозвучало, і додав: -Дуже на це сподіваюся.
Малайя подивився на Корі.
-Почуття страху за твоє життя позбавляє мене можливості адекватно мислити. Коли ти поруч, я стаю вразливим. - Хлопець сказав це дуже тихо, але ефект від цих слів був як від вибуху атомної бомби. У мене побігли мурашки по тілу. Матвій зітхнув і відвів погляд в бік. Крістіан, спостерігаючи за ним, зробив те саме, приховуючи посмішку. Корній застиг, не в змозі сказати ні слова. Що тут можна було сказати? На мою думку, в такі моменти слова взагалі зайві.
-Так, ми нарешті розібралися з тим, що Корі - "ахіллесова п'ята" Малайї, тепер давайте щось вирішимо щодо сьогоднішнього полювання, бо мені теж не до душі ваша ідея їхати лише вдвох. - Майкс подивився на Матвія, потім перевів погляд на Малайю.
-Не дивись на мене так. - Хлопець кивнув на вираз обличчя, з яким на нього дивився Лікан. - Я, як ти помітив, непогано можу протистояти твоїй "харизмі Вожака". Тож не витрачай даремно сили.
-Якщо хочеш, Корнію, сьогодні можеш поїхати з нами. - Дивлячись на Крістіана, зітхнув Малайя і перевів погляд на Матвія.
-Так, Матвію?
Чоловік кивнув на знак згоди.
-А тобі краще піти на святкування, а то  мало що. - Додав Малайя і легенько штовхнув Майкса плечем.
-Знаєш, за інших обставин я би взяв тебе з собою. Ти б сподобався бабусі Роуз ще більше, якби вона дізналася, яке в тебе чудове почуття гумору.

За це я люблю Майкса, у нього є здатність привертати увагу до себе, тим самим нейтралізуючи незручну ситуацію, що виникла.
-Я постараюся бути обережним.
Тихо сказав Корній, проходячи повз Малайю, в сторону сходів, що ведуть на другий поверх кав'ярні.
-Буду вдячний. - Зітхнув Лікан, проводжаючи хлопця поглядом.
-Батько підозрює, що я в цьому світі, Таурус просив бути обережними. Краще не їздити поодинці нікому з нас. Навіть тобі, Матвію.
Чоловік знову кивнув на знак згоди. Він сьогодні якийсь мовчазний.
Я здивовано дивилася на Малайю. Крістіан, опустивши погляд на підлогу, розглядаючи своїх нових кросівки від New Balance.

-Може все ж таки щось придумати і поїхати з ними на полювання? - Кріс подивився в дзеркало заднього виду.
-Вони справляться і без тебе, заспокойся. - Набираючи повідомлення Корнію, зітхнула я. Хоча насправді чомусь хвилювалася страшенно.
-"Малайя стає вразливим, якщо Корі поруч..."- Майкс знизив швидкість, пропускаючи обганяючи фуру, що йшла на обгін.
-Давно помітив? - я підняла очі й подивилася на нього.
-Коли став перевертнем. У нас з ним і справді якийсь дивний зв'язок. Не так, що я читаю його думки, це більше на інтуїтивному рівні, і мені важко це пояснити, але, скажімо так, якщо Малайея хоче, наприклад, встати й піти, то я знаю про це за секунду до того, як це станеться, і, більше того, я знаю, в який бік він піде. І я відчуваю його емоційний стан.
-У мене те саме з Корі. Я ще тоді, коли вперше побачила його, відчула в ньому щось "рідне".
-А я тоді подумав, що він тобі сподобався. Ну як хлопець.- Майкс посміхнувся і підморгнув мені.
-Ти мені подобаєшся як хлопець, ідіоте... - Подумала я, але вголос, звичайно, цього не сказала. А може варто було? Я знову опустила погляд у телефон і натиснула "відправити".
-Матвій каже, що в Землях таке трапляється дуже рідко і називається "феноменом близнюків."
-Ага, нам із Малайєю він теж про це розповідав. Підемо на святкування зі мною. Мої будуть раді тебе бачити. Скажемо бабусі Роуз, що ти моя дівчина, а то вона вже кілька разів намагалася почати зі мною розмову на тему: "любий, якщо тобі подобаються хлопчики, ти мене не соромся і скажи, я в тебе сучасна і буду тебе любити і таким".
-Вона думає, що ти гей? -Я не змогла стриматися і засміялася.
-Ага, бачила б ти, як вона посміхалася і зітхала, коли позавчора Малайя привіз мені ноутбук, який я забув у "Cherry Coffee", і вийшов із машини, щоб привітатися з нею. Вона навіть благословила нам з ним.
-Добре, я піду з тобою. - крізь сміх вимовила я.
-Майло, до речі, вже скучив за тобою. 
-Як він? -Згадала симпатичну мордочку пса.
-Батьки перевели його на сухий корм, він, м'яко кажучи, не в захваті, але скинув 1,5 кілограма за два тижні.

Майло завжди був вгодованим, скільки його пам'ятаю, але за останні півроку розтовстів далі нікуди.
-Може подзвониш Кірнею і запитаєш, чи все в них нормально? -Крістіан подивився в дзеркало заднього виду.
-Я щойно відправила повідомлення. -Відповіла я, повертаючи телефон екраном до хлопця, показуючи відкритий діалог у WhatsApp.
-И?
Я прочитала відповідь на слух:
- Все добре. Мабуть. Не знаю. Вони сказали мені сидіти в машині. Бо, бачите, він не може зосередитися, коли я під ногами плутаюся. Ну, він сказав це не так але сенс той самий. Буду вдома, напишу.
- Обожнюю цих двох. - Крістіан розсміявся.