Глава 6

Було 4 червня. Початок літніх канікул, день запланованої вечірки з нагоди закінчення навчального року. У "Cherry Coffee" ми приїхали з Крістіаном і Малайєю на початку сьомої, щоб допомогти Матвію з приготуваннями. Мені з великими труднощами вдалося переконати Майкса одягнути костюм, але це було варте зусиль. Хлопець виглядав чудово. Біла футболка (навіть шантаж не допоміг змусити Кріса одягнути сорочку), сірий, строгий костюм, укладене темне волосся і сіро-блакитні очі, чи не хлопець мрії? - Хто цей красень? - оглядаючи з ніг до голови Малайю, який стояла біля барної стійки, запитала Моллі. 
- Мій двоюрідний брат. - відповіла я, навіть не подивившись на дівчину, яка сиділа поруч, і зробила два великих ковтки вишневого коктейлю. - І де ти ховала його весь цей час? - млосно вимовила Моллі та хіхікнула. Я дивилася на Крістіана, який про щось розмовляв із Гейлі на терасі. 
- На Алясці. - Скоса подивившись на дівчину в жовтій сукні, вишитій золотистими блискітками, видихнула я. 
- Він такий душка. - Пискнула Моллі. У мене аж вуха заклало. З'явилося бажання придушити подругу, і з кожною секундою воно зростало з шаленою швидкістю. 
- Не хочеш нас представити? - Не спускаючи очей з хлопця, поцікавилася дівчина. 
- Ніііі. - Посміхнулася я, знову відпивши зі свого келиха. 
Мені здається, чи в коктейлі й насправді замало алкоголю?
Малайя у білому костюмі дійсно був чарівний, але називати його "душкою" до одуріння смішно. 
- Ти іноді буваєш просто нестерпна, - Моллі правила зачіску, підморгнула мені і, виляючи стегнами, пішла до барної стійки.
Було б хоч чим виляти.
- Угу, удачі, - сказала дівчині вслід і подивилася в бік тераси, де Крістіан розмовляв зі своєю колишньою дівчиною. Майкс, мабуть, відчув мій погляд, подивився через плече і посміхнувся. Я підняла брову в жесті "і що це взагалі таке"? Гейлі, помітивши погляд Кріса, посміхнулася і помахала мені рукою.
- Ага, давно не бачилися, - буркнула я собі під ніс.
Крістіан щось сказав дівчині на вухо і пішов до виходу з тераси.
- Про що говорили? - допиваючи залишки коктейлю, я, мов би між іншим, поцікавилася, коли хлопець підійшов ближче і зацікавлено подивився на порожній келих у моїй руці.
- В Гейлі туга за минулим, - сказав Майкс байдужим тоном.
Мені здалося, що моє серце пропустило кілька ударів.
- О, цікаво. - посміхнулася я трагічно. Думаю, саме так називається посмішка, що характеризує стан "так весело, що аж хочеться померти від радості"?
- Ми обговорювали неможливість відновлення наших стосунків, - Крістіан уважно дивився на мене, потім підставив зігнуту в лікті руку, пропонуючи взятися під неї.
- Підемо вип'ємо ще по одному, - не відводячи погляду від келиха, запропонувала я, взявши хлопця під руку.
- Я за кермом, - Майкс відкинув голову назад і посміхнувся.
- Ну тоді пішли, я вип'ю ще один, - обдарувавши Кріса "щенячим поглядом", потягла його до бару.
Атмосфера тут була не менш цікавою. Корній тримав у руці склянку для змішування коктейлів і, примружившись, дивився на Малайю, який розмовляв з Моллі. Дівчина хіхікала і постійно поправляла своє волосся.
- Моллі, тебе там Гейлі шукала... - спершись на стійку, вимовила я, кивком вказуючи в напрямку тераси, Крістіан придушив сміх. Корі посміхнувся і відвів погляд, продовжуючи змішувати коктейль. Дівчина озирнулася на всі боки в пошуках подруги і, знайшовши Гейлі за столиком біля входу на терасу, запитально кивнула, після чого подивилася на Майкса розсіяним поглядом.
-Мені треба йти. - Моллі звернулася до Малайї, звабливо посміхнувшись, і погладила хлопця в руці. Він з цікавістю подивився за блондинку.
-У цьому світі всі дівчата такі наполегливі?
-Якби - подумала я. - Тоді деякі не були б у "friend zone"  останні 9 років.
-Це особливий випадок. - посміхнулася я.
-Пити щось будеш? - награно м'яким голосом сказав Корній і так само, як і Моллі, погладив Малайю по руці. Хлопець закотив очі.
-Дуже смішно, Корі.
Він вимовив ім'я з такою ніжністю, що у мене запаморочилось в голові. Або я стаю надто чутливою, або третій коктейль за вечір - це вже забагато.
-Згоден, не смішно, а дуже романтично, - Корній подивився на Малайю з-під опущених вій.
-Ти б придивився, дівчина симпатична.
-Я придивляюся. - Малайя підняв підборіддя і посміхнувся. - До декого  іншого.

Залишок вечора пройшов майже ідеально, Гейлі зосередилася на Джексоні, Моллі зробила ще кілька спроб підкорити Малайю, навіть намагалася запросити його на повільний танець, але хлопець непохитно чинив опір, і, нарешті, дівчина залишила його в спокої. Я танцювала. Майкс і Малайя в основному були біля бару, допомагали Корнію, відвідувачів було багато. Матвій був зайнятий на кухні, тому за весь вечір я бачила його лише кілька разів. На початку першої гості почали потроху розходитися, ми прибрали зі столу на терасі й сіли перепочити.
-Олександр не говорив, що планує на кілька днів поїхати у справах? - дивлячись на екран свого смартфона, запитав мене Малайя.
-Ні, останнім часом він більше перед тобою звітує, ніж переді мною. Я вже починаю звикати до цього. - я колушпалась соломинкою в склянці з охолодженим лате.
Хлопець набрав текст і відправив повідомлення.
-Тому що я не ставлю запитань.
-Тому що ти й так знаєш, де він перебуває і чим займається.
-У Землях. З Таурусом вистежують Тіберія.
Серйозно? Так просто? І жодних "я не можу про це говорити", "це закрита тема"?
-Весь цей час Олександр підтримував зв'язок із твоїм дідом? - Корній примруживши очі, з зацікавленістю подивився на Малайю.
-Так. - Хлопець відклав убік телефон і відкинувся на спинку дивана. - Поки ми не знали про те, що Тіберій створює перевертнів у цьому світі, за Віквеєю наглядав Крістіан, під час вимушеної відсутності Олександра, зараз же стало небезпечно залишати їх обох без захисту.
Майкс здивовано плескав віями. Напевно дізнатися, що весь цей час він "наглядав" за мною, а не просто був моїм другом, якому подобалося проводити зі мною час, - досить шокуюче почуття.
-Тому ти тут? - Корній уважно дивився на Малайю.
-Батько завжди тримає слово. 17 років тому Олександр зробив йому послугу, зараз настав час повертати борг.
Олександр приєднався до Тауруса у війні з берсерками, але попросив його захистити мене, коли настане час. Можливо, я щось не так зрозуміла?
-Він не знає, що ще хтось з Землі перебуває в цьому світі? - Корі, на мою думку, ввійшов в кураж і не втрачав можливості дізнатися все, що його цікавило.
-Ти маєш на увазі себе і Матвія? Ні, я розповіла йому про тих трьох перевертнів, але не згадала про те, що зустріла вас вже в перший день свого перебування тут.
-Чому? - Корі нахилив голову, цікавлячись хлопцем.
-Чому я не сказала? - Малайя посміхнувся. - Якщо ви тут, то у Матвія є на це свої причини, а мені не хотілося б перешкоджати йому і порушувати його плани.
Я здивовано подивилася на Корнія. Хлопець відвернувся.
Що за чорт?
Малайя не особливо признає Олександра, кілька разів я чула, як вони з дідом розмовляли на підвищених тонах, і таке шанобливе ставлення до Матвія.
-Дідусь колись очолював "Чорний легіон..." - Корі нервово подивився на кухню, де в цей час був Матвій.
-Це було більше 200 років тому. У Мертвих Землях тоді жили Упирі, істоти без душі, які харчувалися кров'ю і знищували жителів Земель, як чума. Матвію з легіоном вдалося знищити весь вид, вбивши всіх до єдиного Упирів.
-Вау, Матвій не такий простий, як здається. - Крістіан прикусив нижню губу і почесав потилицю.
Я також, чесно кажучи, була в шоці від почутого, бо звикла бачити Матвія як дуже мудрого і розумного чоловіка, не схильного до прояву агресії.
-Дідусь втратив декого тоді. - Хлопець знову подивився на двері кухні.
-І після цього він змінився.
Ми мовчали деякий час. Малайя напів лежачи сидів на дивані і дивився на нічне небо, Корі грав пальцем по заблокованому екрану свого телефону, Крістіан, підперши голову рукою, дивився на океан.
-Завтра у мене сімейна вечеря , на якій я офіційно оголошу про своє рішення не вступати до Дармутського коледжу.
Усі подивилися на Майкса.
-Ти впевнений? - Запитала я, але знала, що якщо Кріс вирішив розповісти батькам про це, то його рішення остаточне і добре обдумане. Мені подобається, що він ніколи не піддається спокусам і не робить поспішних рішень. Хіба що вийти з машини, щоб допомогти Малайї та Корнію вбити перевертнів, або навмисно в'їхати у дерево своїм позашляховиком. Добре, іноді він робить дурні речі.
-Не дивіться на мене так! Ви дійсно думаєте, що після всього цього.- Крістіан обвів руками простір навколо себе. -Я зможу вступити до коледжу, поїхати до Хановера і жити звичайним людським життям? Навіть не сподівайтеся. Тим більше, тепер я точно не зможу залишити тебе тут саму... - Останнє він сказав, дивлячись на мене.
-Це небезпечно, Кріс. - Малайя говорив спокійним тоном.
-Ти навчиш мене стріляти з арбалета, пістолета, автомата, битися мечами, мені все одно, я зможу захищати себе і не буду вам заважати.
-Ти не заважаєш нам. - Здивовано сказав Корній, потім поглянув на Малайю, якби казав: "Тільки спробуй щось сказати". 
Хлопець підняв руки в жесті "ні пари з уст".
-Які у всіх вас плани на завтра? - пролунав голос Матвія, коли він виходив з кухні, витираючи руки об фартух. Ми всі переглянулися.
- Є ідеї? - Крістіан підійшов до чоловіка, зображуючи зацікавленість.
- Можемо порибалити на катері в океані, - усміхнувся Матвій, обійнявши хлопця за плечі.
- У тебе є катер? - з захопленням запитав Майкс. Зараз він був схожий на маленьку дитину, як і тоді, коли вперше сів за кермо Матвієвого джипа.
- Ну, якщо всі "за", тоді відпливаємо о 9:00. - Посміхнувся Матвій.