https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1764143324_88.jpg
Наше життя
Самотня
Самотня
А верба стелиться до долу,
Розпустила свої віти по колу.
Плаче над водою й хилиться нижче:
«Чому мені, Боже, світ не миліше?»
Всі ходять, сміються, а я прогинаюсь.
Всіх люблять, шанують, а мене забувають.
Я не чужа, і теж тут живу!
Я не чужа, але самотняя жду.
Сміливий козак підійшов до верби,
Але побачивши горе присів до води.
«Водицея люба, водицея рідна,»
«Чом так тужливо плаче дівчина?»
Водиця брижами пішла й показала ці слова:
«Не ту ти питаєш, козаче черкаський.»
«Але відповідь дам я тобі ось таку:»
«Самотняя плаче у воду мою.»
Відредаговано: 29.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
