Глава 4 "Спокій змінився на хаос"

Саммер.

   Мен.

   Я ЗНАЛА, ЩО ВІН дотримається свого слова. Вечірка Ілая в повному розпалі. Музика лунає на повну, сміх не пасе задніх, і звичайно - це мене бісить. Я скаженію. Цей ненормальний мене доведе. 

   Я ходжу туди-сюди по кімнаті і спостерігаю за тим, як дуріють в сусідньому будинку. Здається, що на вечірку прийшли дівчата з групи підтримки, бо те, що я спостерігаю можна назвати - "Спіймай мене якщо зможеш", а не танцями. Звичайно, таким, як Ілай і його друзям таке подобається. Примітивні примати. 

   В моєму будинку темно. Я вимкнула світло, як тільки побачила, що якісь неадекватні заглядають в моє вікно з сусідньої божевільні. І тепер я вимушена слухати це все і блукати темною кімнатою. 

   Я втомилась ходити туди-сюди. Я втомилася від цих ідіотів. Я хочу просто поспати, але де там?! Тепер я чую, як хтось кричить до когось - щоб той хтось зняв із себе бюстгальтер. Фу! Як це все принижує гідність. Хоча… яка там гідність?! Потім з вікна чути свист, і це означає, що особа яку закликали це зробити - все-таки зробила. 

   Жах! До чого опускається цей світ?.. 

   Я дивлюсь на годинник і стогну. Пів на першу ночі. Я знаю, що їхнє свято в повному розпалі, тож розумію, що сон мені сьогодні не світить. Я працювала цілий день. Я втомилась і я зла. Зла на те, що Ілай все-таки дотримався своєї обіцянки, навіть попри те, що був проблиск надії на розум в його макітрі. Але видно я помилилась, і то просто крізь його вуха пролетіло світло від фар. Гадаю саме так… його макітра пуста. І в його дурнуватих друзів також. 

  Обернувшись, я подивилась на веранду. У скляні двері потрапляло світло з вулиці, і я вирішила, що буде розумним рішенням пройтись вздовж берега. Я всеодно не засну… можливо до самого ранку, тож краще ніч та узбережжя - ніж слухати скажених з сусіднього будинку. 

   Я взяла з крісла картатий плед, одягнула кросівки і вийшла у розсувні двері. Вітерець приємно лоскотав шкіру, і я вдихнула на повні груди. Видихнувши, я подивилась на будинок Ілая. Похитавши головою від пронизливого та гучного волоння ідіотів та музики, я поспішила спуститись сходинками до узбережжя.

   Мені хотілося заховатися від цього галасу, але було зрозумілим, - що куди б я не пішла, все одно буду чути все це. Та, все ж таки, якби там не було, я спустилась до кам'янисто-піщаного берега і пішла вздовж нього. Шум води лоскотав вуха і це було приємним дисонансом того, що робилося неподалік. 

   Закутавшись у плед, я повільно пішла далі, насолоджуючись нічним повітрям та доріжкою місяця на воді. Небо було всіяне зорями, які мерехтіли над темними хвилями, наче залицяючись до них. Довкола були високі скелі, на яких панував густий ліс, в якому я люблю прогулюватись, особливо доріжкою яка веде до поля квітів. Здається, що на тому полі квітів - зупиняється час і ти просто насолоджуєшся пахощами та співом пташок. Релакс.  

   Я відійшла настільки, що нарешті змогла б сказати, що мої барабанні перетинки - не полопають. Але ж я не можу блукати узбережжям цілісіньку ніч, бо мій придурок сусід влаштував божевільню поруч з моїм будинком. 

   Якщо чесно, я хочу спати… Я так втомилась, що ноги не тримають, але я краще впаду тут, - ніж поплентаюсь назад. 

   Ідучи далі, я згадувала сьогоднішню пригоду на дорозі, і моєю спиною пробіг холодок. Я вся зіщулилась, немов знову відчула міцні пальці Ілая на своїх плечах і той сповнений гніву погляд з під густих вій. Я злякалась. Як завжди, коли люди проявляють себе ось так - я боюсь. От і Ілай мене налякав. Десь глибоко всередині я знала, що він не скривдить мене, але я в цьому світі довіряю лише кільком людям, - Ілай сюди не входить. Я його не знаю і пізнавати не збираюсь. 

   Колись я б хотіла цього. Колись я мріяла, щоб він хоча б поглянув на мене, але йому було не до таких як я. Я явно не модель, не дівчина з групи підтримки і не маю форм таких, як в порно зірок. Напевно тому, що - я за натуральність. В його колі були ті, з якими можна провести гарно ніч… максимум дві. А я - правильна дівчина, яка одного разу вирішила спробувати їхнього життя, після якого покинула коледж і втекла сюди. І все було б добре, як і було всі ці роки - якщо б тепер не ці лякаючі мене вечірки, в яких є повно неадекватних. Мені варто поставити кілька нових замків на двері. Цим я і займусь, коли буду у місті та купуватиму фарбу. 

   Йоханий! Моє авто! Треба зателефонувати і поцікавитись, що з ним, а зараз… якби мені не хотілось - потрібно повертатись і хоча б спробувати заснути. Можливо мені пощастить. 

   Ідучи назад, я була дуже обережною, щоб не наскочити на когось із цих недороблених. Мені тільки цього бракувало. Я швиденько піднялась сходами, опинилась на веранді і швиденько пірнула у розсувні двері. Я всередині будинку. Було бажання увімкнути світло, але я передумала. Світло від місяця, яке заглядає крізь двері та вікна дало змогу мені зачинити їх на ключ і піти до спальні. Обернувшись до вікна, яке було навпроти вікна Ілая - я на мить завмерла, коли мій сусід підняв пляшечку пива і засалютував мені. 

   Ненормальний! 

   Похитавши головою, я пішла коридором, зникаючи з його поля зору. Я біля своєї спальні. Зараз я ляжу в ліжко і засну. Саме з такою мантрою я відчинила двері спальні і зайшла всередину. 

   Минуло півгодини - я і досі не сплю. І все це через ненормального Ілая.