6. Наталя. Треба нарешті перевірити..

Це різдво я зустрічала з особливим трепетом в душі... Так вже випало, що саме сьогодні я мала робити тест, бо в мене почалась затримка. Мене навіть нудило, однак чесно кажучи, я боялась, що це все мій мозок зі мною грає, видає бажане за дійсне, не більше.

Таке вже бувало зі мною декілька разів. Перші два рази я навіть не підозрювала, що мозок взагалі може витворити щось подібне, і щиро вірила що дійсно завагітніла. А потім, коли тест показував негативний результат, запиралась у ванній і плакала беззвучними сльозами.

Памʼятаю, як Женя стояв під дверима і розмовляв зі мною. Я вперто мовчала, бо знала, що якщо заговорю, то розревусь вже вголос... А він все не вмовкав. Все ж, він завжди мене підтримував, завжди був поруч. Він дійсно кохав мене, я відчувала його кохання практично в кожній його дії... Так, у нас, як і у будь-якої пари, інколи були і суперечки, і непорозуміння, але це теж нормально. Головне якраз завжди ділитись і казати, що тебе хвилює, я остаточно зрозуміла це після того, як зізналась йому про аборт. З моєї душі ніби камінь впав, коли я зрозуміла, що він мене пробачив. Я і сама... Я пробачила себе за той вчинок. І тепер дійсно була готова стати мамою, я прямо відчувала це.

Все ж, певно не дуже добре, що тест випав на свято... Можливо, варто провести його за два дні? Якщо затримка все ще буде... Мені дуже не хотілось псувати свято ані Жені, ані батькам, до яких ми мали поїхати завтра.

У нас взагалі була така традиція: на Різдво, після різдвяної ночі, їхати до моїх батьків. Вони дуже любили Женю, інколи мені навіть здавалось, що вони люблять його більше за мене!

Він сам був сиротою: його батько помер від туберкульозу, коли йому було всього пару років... А мати — при народженні його наймолодшої сестри, до речі, у нього їх три, дві з них зараз живуть у Польщі, переїхали з відчимом: саме відчим виростив Женю, як рідного, і я безмежно вдячна йому, бо Женя виріс справжнім чоловііком. А ще одна, молодша за Женю всього на рік, залишилась в Україні. У них не надто теплі стосунки, але я знаю, що Женя дуже любить її. Для нього родина — це взагалі найважливіше в житті, так було завжди...

— Наталю, то як, сьогодні ж саме той день? — Женя обійняв мене зі спини і чмокнув у щоку.

— Так, але я подумала, що може краще зробити тест завтра... — чесно зізналась я.

— Чому?

— Раптом нічого не вийшло, — тихо відповіла йому. — Не хочу псувати тобі свято.

Він трохи відсторонився і розвернув мене до себе, а потім зазирнув в очі:

— Наталю, навіть якщо цього разу не вийшло, це ж тільки ще один раз, ти ж чула лікаря, у нас все нормально з аналізами, це можливо перший місяць, коли ти психологічно позитивно налаштована, вважай, що це взагалі перший місяць наших спроб після перерви, — впевнено сказав він. — А в перший місяць дійсно не завжди виходить, і це нормально. Не хочу, щоб ти всі свята просто думала про той тест. Давай зробимо його і будемо жити далі, добре?

— В принципі, ти, певно, маєш рацію, — я кивнула.

— Просто вважай, що це перша спроба, добре? — він усміхнувся. — Памʼятаєш, як сказав той психолог?

— Так....

— Ну що ти, давай трохи оптимістичніше, це ж наша перша спроба. Хвилююче, дуже хвилююче, — Женя чмокнув мене в губи. — Не хочу, щоб в тебе був поганий настрій.

— Мене навіть нудить вже пару днів, — раптом зізналась я. — Але я боюсь, що я це все надумала...

— В будь-якому разі, тест просто скаже нам результат. Ми ж маємо право знати, — він усміхнувся. — І раптом що... Нам же треба розпланувати наступні спроби...

— Дурень, — я злегка почервоніла. — Якщо я не вагітна, значить скоро будуть ці дні і в цей період же я точно не завагітнію...

— Ну... Ніхто не забороняє нам і просто насолоджуватись процесом, правда? — Женя зазирнув мені в очі, продовжуючи усміхатись.

Його злегка грайливий настрій, схоже, почав передаватись і мені, бо я усміхнулась йому у відповідь.

— Добре... Піду зроблю той тест, — все ж сказала я. — Дійсно, від того, що я його зроблю, факт того, вагітна я чи ні, не зміниться. Просто ми дізнаємось правду.

— Так і є, молодець, — він чмокнув мене в губи. — Кохаю тебе, Наталю...