Епілог

Полум’я гралося в каміні, змушуючи дрова іскрити та тріщати. На вікні, розфарбованому крижаними візерунками, стояли декілька свічок. І цей живий вогонь занурював будиночок на скелі з видом на засніжене місто в таємничу напівтемряву, створював якусь особливу атмосферу.

Все навколо було просякнуто ароматом мускусу та сандалу. Висіли в повітрі, неначе омела на святковому ярмарку, невимовна напруга і непогамовне тяжіння. Щось ще літало навколо. Неоковирне, легке. Щось, що було важко зрозуміти, але коли нарешті зрозумів, то щоки розквітали ружами. Чи то від сором’язливості, чи то від невситимої жаги до насолоди.

Чоловік лежав на розкуйовдженому ліжку, закинувши одну руку за голову, а іншою тримаючи келих із густою, тягучою рідиною, що поглинала в себе спалахи та світилася із середини рубіновим вогнем. Чорне волосся розсипалося по шовковій подушці й скидалося на пасма ночі, що завітала до гірського будиночку і не хотіла йти. Чоловік був абсолютно роздягнений, хіба що удавав із себе чемного хлопця й прикрив краєчком ковдри те, чого вихована леді не мала бачити до самого весілля.

Його леді стояла посеред кімнати, вбрана лише в тоненький, що не приховував жодного вигину жіночого стану, пеньюар. Легке, майже невагоме мереживо натягувалося на грудях, змушувало їх наливатися та важчати ще більше, обтинало круті, неначе пагорби на сході королівства, стегна. Шовкові стрічки пестили шкіру та викликали спрагу до дотиків. Напевно, це саме стрічки змушували дихати глибше, затьмарювали очі, запалювали в них малахітові жаринки.

Довгі кучері у світлі від каміну перетворювалися на мідну завісу, що намагалася цнотливо приховати розквітле від пристрасті та пестощів тіло. Але руді пасма, сплутані зовсім нещодавно чоловічими пальцями, що були грубими від меча, проте невимовно ніжними до жіночих принад, тільки додавали вогню та первісної чистоти до тендітного образу.

Леді нервувалася, ковтала солодкаве вино з кришталевого тюльпану та намагалася вгамувати тремтіння. Власне тіло відмовлялося їй підкорятися, проте із радістю корилося тому, хто дивився чорним, як і хтиві думки розпусника, поглядом на неї та намагався зірвати навіть цей непевний мереживний захист. Вона вся палала: досі відчувалися пекучі цілунки, де-не-де саднило від тертя неголеним підборіддям об коштовний оксамит жіночої шкіри, а на лівій груді наливався наслідок нестриманої пристрасті.

— Герцогине, — хрипкий голос відірвав леді від спекотних спогадів, — здається мені, що Ви недостатньо обізнані, як мусить поводитися справжня леді. І маєте бути за це покарані.

— Хіба Ви не покарали мене сьогодні за це вже двічі? — хижа усмішка з’явилася на обличчі замріяної леді. Проте в ній не відчувалась жорстокість чи бажання чинити супротив, навпаки, леді усміхалася так, як то вміють робити задоволені та насичені вдосталь кицьки.

— Перше було за втечу, друге — за непристойні пропозиції другу дитинства.

— Справедливо, — жінка допила вино та поставила порожній келих на підвіконня поміж свічок. — Але за що втретє?

— Подейкують, що Ви дозволяєте собі кататися верхи.

— Хіба в королівстві існує заборона на верхову їзду для жінок?

— Звісно ні, але Ви, леді, дозволили собі то робити у бальній сукні, та ще й в чоловічому сідлі.

— Ваша світлість, у свій захист можу сказати, що на цей крок мене штовхнули надзвичайні обставини! — в жіночих очах дедалі яскравіше розгоралося полум’я. Чоловік дивився на свою молоду дружину і з лінивого та пересиченого, перетворювався на голодного та спраглого до нової насолоди.

— Ваші обставини, леді, хоч і були надзвичайні, проте не буди непоборними. І цілком могли бути вирішені завдяки одній єдиній розмові. — чоловік відкинув ковдру, не приховуючи і не соромлячись свого такого очевидного збудження, та постукав долонею по ліжку. — Ідіть сюди, герцогиня, і я покажу Вам, як виглядає жінка верхи у чоловічому сідлі і чому краще не виробляти таке привселюдно.

Леді підійшла до ліжка, присіла спочатку невпевнено, смикала тремтячими пальцями пояс, але побороти вузол не змогла. Вже за мить міцні руки підхопили її за тонку талію, потягнули на чоловіка, всадовили зверху, змушуючи безсоромно розставити ноги та оповити ними чоловічі стегна. Збудження герцога стало не тільки видимим, а й відчутним. Тіло мимоволі вигнулося, з вуст зірвався чи то стогін, чи то молитва. По шкірі поповзли сироти.

Тим часом шорсткі пальці вже поралися із шовковими стрічками, розчахнули мереживо, почали малювати лінію від вуха й спускалися все нижче, на кілька секунд затрималися на мітці від занадто пристрасного поцілунку, погладили набухлий від отриманої свободи та чоловічого погляду сосок, пірнули нижче. Туди, де чоловіче та жіноче тіло зливалося в єдине ціле.

Жінка застогнала ще голосніше, хотіла було вирватися, але не змогла. Той, хто мав нестримне бажання покарати, тримав міцно, не залишивши жодної можливості втекти від незвичних відчуттів,  проте милостиво давав час до них звикнути. Щоправда, надовго чоловікової витримки не вистачило і він узявся до виконання вироку.

Камін згас. Свічки оплавилися вщент, полишаючи пособі воскові калюжі на підвіконні та заглиблюючи кімнату в темряву. Тільки зорі на небі та тонкий Місяць були слідцями за подружньою парою, що все ніяк не могла відірватися одне від одного і навіть уві сні, більше схожому на втрату свідомості від чергової хвилі задоволення, міцно обіймалися.