Розділ 1. Лавінія Розалія Беллоуз

Кожна дівчина мріє про справжнє кохання. Тим паче кілька років тому король одружився на гувернантці своєї сестри, що призвело до страшного скандалу, але подарувало тисячам жінок королівства надію. Крамниці з ошатним вбранням спустошилися спраглими до вигідного шлюбу жінками. Майстерні з виготовлення взуття закинули замовлення на чоботи й цілодобово відшивали туфельки. Художниці благородних обличь заброньовані на тижні вперед — хто знає, коли саме він приїде і як швидко буде влаштований прийом.

Ті, хто не мав титулів, до герцогського маєтку не потраплять, а от на осінній бал до ратуші потрапити могла кожна. В кого вистачило на вхідний квиток. Голова міста, барон Беллоуз, вирішив, що одним пострілом (продажом квитків) вб’є двох зайців: казну поповнить, а простий люд наблизить до верхівки. І трошки розбавить чимось людським та веселим похмурий пихатий бомонд.

Тож, Ноксвіль не завмер, а навпаки завирував у передчутті чогось нового. Та й постріл барона цьогоріч був потрійним. Чом би не поєднати щорічний захід та приїзд вельмишановного гостя?

— Лавінія Розалія Беллоуз! — батьківський голос вирвав мене з думок. — Будь люб’язна, відірвися від невідкладних справ та приділи батькові кілька хвилин своєї уваги!

Я закотила очі та підвелася. Поклала книгу на столик — в Аурелії Віндзорської вийшов новий короткий роман і він просто підірвав усю нашу дівочу спільноту. Вже третій тиждень під час кожного чаювання всі жінки від 16 і до сивих скронь обговорювали питання грошей і права жінки їх мати. Зітхнула — навряд чи батько скаже щось, чого я не знаю. Скоріше за все мова піде про герцога і про те, що він може бути чудовим варіантом для одруження і влаштування моєї жіночої долі.

— Ваша милість, кликали, — зайшла слідом за батьком до його кабінету, присіла у не надто шанобливому кніксені. А потім піднялася та вмостилася в одне з крісел, що стояли навпроти робочого столу. Чоловік супив густі брова, але в очах світилися бісики.

— Ой! — махнув барон Беллоуз рукою. — От не треба цих показових поклонів. Ніби я не знаю, що ти прогулювала уроки з етикету й не знаєш, як має поводитися справжня леді.

— Я не прогулювала, — схрестила руки на грудях, — місіс Дейдре мене виганяла.

— Ясна річ! Ти ж сперечалася.

— Звісно, — я нахилилася ближче. — Як можна не сперечатися, коли тобі розповідають, що єдина місія жінки — народити спадкоємця й бути вірною дружиною?

— А що ще треба? — батько відкинувся на спинку в очікуванні моєї промови. Ці суперечки в нас траплялися раз на кілька місяців протягом останніх двох років. Просто в один день тато усвідомив, що щось пішло не так і його донька виросла занадто волелюбною, чим часто-густо дорікав мамі. Проте не злобливо. — Жінка має вчасно вийти заміж за порядного…

— І багатого, ясна річ!

— То вже як пощастить, — барон Беллоуз потер обличчя, відкинув назад посивіле, але все таке ж густе волосся на спину. — Розі, ти не могла не дізнатися, що герцог приїжджає.

— У всіх мешканок Ноксвілю колективний нервовий напад. Важко не дізнатися. — поправила сукню та колінах. Я геть не іронізувала. І підозрювала, що той нервовий напад чекає на мене також. Через того ж самого герцога, хоч і привід інший.

— Доню, — тато вирішив розпочати свої матримоніальні розмови здалеку. — Ти ж сама розумієш, що така можливість випадає рідко…

— І Ви, батечку, вирішили за неї вхопитися, — я не дала баронові закінчити. Знала, що змусити він мене не зможе, але все одно злилася. — Швиденько прилаштувати старшу доньку у файні, добряче оздоблені перстенями та грошима, руки. Одним ротом менше, плюс стільки вигоди! Донька — герцогиня, сини матимуть можливість отримати кращі посади, молодші доньки — заможніших наречених.

— Ти так репетуєш, ніби я тебе в кайданках до вівтаря веду вже сьогодні ввечері. — батько знову потер обличчя й втомлено зітхнув. — Я прошу тебе просто не викидати якихось фортелів та придивитися до потенційного жениха. Раптом він прийдеться до смаку? Але не відштовхуй одразу! Не вистачало, щоб по всьому королівству ширилися плітки, що в барона Беллоуза геть невиховані діти.

— Чому я? Хіба Келлі не кращий варіант?

— Юна занадто.

— Їй вже сімнадцять. Доки пройде необхідний час на підготовку весілля, вона вже буде цілком дорослою. Тим паче, вона дійсно хоче заміж, діточок, вишивати рушники і все таке…

— Розі! Я тебе прошу! — барон підвівся та підійшов до старовинної шухляди зі скляними дверцятами, дістав з кишені невеличкий ключик. З того часу, як ми з Кевіном налигалися батьківського яблучного сидру, тато зачиняв своє сховище. Даремно, ми давно стали дорослими й знали, де взяти й не попастися. Задзеленчав кришталь та по кабінету рознісся аромат осінніх яблук та диму. — Часи, коли чоловіки хотіли собі взяти за дружину дурненьку й дуже красиву минають. Хоча, бачить Всевишній, краще б все залишалося, як було. Для тебе герцог був би непоганою партією — він не повівся б на твої провокації, а ти б не дозволяла себе зневажати.

— Що каже мама? — здаватися не хотілося, хоч вже й було зрозуміло, що силоміць заміж не видадуть — не темні віки. Та й баронеса Беллоуз не дозволить.

— Що каже? Що каже? — тато закружляв кабінетом. — Що погодиться на ваше весілля тільки в разі твоєї згоди. І обабічної закоханості.