ПРОЛОГ

                                         ༻🖤༺

                              «Легенди нічних трас»

                                         ༻🖤༺ 

Колись Америка боялася темряви.

Не тієї темряви, що приходить разом із ніччю.

Іншої.

Тієї, що жила під ліжками дітей.
Ховалась у лісах за маленькими містами.
Стукала в двері придорожніх мотелів після опівночі.
Шепотіла людськими голосами з порожніх кукурудзяних полів.
Їздила нічними трасами разом із самотніми водіями.

Колись люди знали, що монстри існують.

Вони залишали сіль біля дверей.
Малювали символи на вікнах.
Не відповідали на дивні дзвінки серед ночі.
Не звертали з Route 66 після заходу сонця.

А ще…
люди знали легенди про мисливців.

Про тих, хто знаходив чудовиськ раніше, ніж чудовиська знаходили людей.

Про двох братів, які їздили старими американськими трасами в чорній Impala.
Про демонів.
Про ангелів.
Про пекло.
Про війну, яка колись мало не проковтнула весь світ.

Кажуть, саме вони зупинили темряву.

Але легенди мають одну проблему.

Рано чи пізно люди перестають у них вірити.

Минали роки.

Мисливці зникли.
Старі бункери закрились.
Щоденники вкрилися пилом.
Монстри стали інтернет-страшилками й історіями для форумів.

Світ забув.

І темрява навчилась ховатися знову.

Тепер люди називали це:
дивними зникненнями,
масовими галюцинаціями,
серійними вбивствами,
нещасними випадками.

Люди завжди знаходили пояснення.
Так було простіше.

Бо визнати правду —
означало знову боятися темряви.

Десь у Техасі водій вантажівки зник посеред траси, залишивши після себе лише закривавлену кабіну.

У Монтані люди бачили жінку без обличчя біля лісової дороги.

У Неваді ціле містечко перестало відповідати на дзвінки після дивного сигналу по радіо.

А в Канзасі…
на старій заправці біля траси знову помітили чорну Impala.

Ніхто не знав, кому вона належить.

Бо люди, які пам’ятали старі легенди…
або давно померли,
або навчилися мовчати.

Але дороги пам’ятали.

Дороги пам’ятали кожен крик.
Кожну смерть.
Кожного мисливця, який так і не повернувся додому.

І десь далеко,
серед нічних трас,
неонових мотелів
і старих пісень із касетних магнітол…

історія починалася знову.

Бо зло ніколи не зникає назавжди.

Воно просто чекає,
поки люди забудуть.

І, можливо…

історія ще не закінчилась.