Розділ 2
- Ніко! Ніко! Ти вже чула? – забіг Іван у кімнату Нікі.
- Що чула? Ти про що? Що трапилося, Ваню? – здивовано запитала Ніка.
- Планеті близько трьох мільярдів років. Є атмосфера. З киснем. Тривалість доби трохи менша за двадцять чотири години. У планети є супутник. – почав свою розповідь Іван. – Три чверті планети – вода. Це океани, річки, озера. Дуже красиві озера, між іншим. Планету заселяють різні організми, у тому числі складні. Виявлено навіть примати. Ну, такі волохати, ростом майже як ми, але поки що вони ходять на чотирьох кінцівках, на відміну від нас. Але мають велику схожість із нами. Їхня ДНК майже така ж, як у нас. Уявляєш? Один відсоток лише відрізняється. Загалом планета жива. Звичайно, не наша рідна хата, але пристосуватися можна. Як у гостях: добре, але вдома краще.
- Але ж атмосфера нам не підходить. - Заперечила Ніка. – Як пристосуватися? Постійно жити у захисних костюмах, не в змозі зробити вільного вдиху?
– Над цим працюють наші генетики. – відповів Іван. – Вони ж… я тобі не казав? Наші генетики зловили одного примата, тож тепер проводять над ним досліди.
- Їм його не шкода? Я хочу його побачити! - Заявила Ніка.
- Та, будь ласка! Зараз на нього всі дивляться. Він у лабораторії за склом. Тож можеш усе сама побачити у найдрібніших подробицях. Це зараз найпопулярніша розвага: дивитися, що робить цей примат, а також спостерігати всі маніпуляції з ним.
- Бідолашний... Прийшли в чужу хату, так ще ображаємо його господаря. – прокоментувала Ніка.
- Ніко, ти чого? Він же дикун! Він нічого не розуміє. Його роду ще далеко до нашого розвитку. – здивувався Іван.
- Так, тому треба ображати слабших, бо ми сильніші й розвиненіші. – з іронією заявила Ніка. – Так діти теж беззахисні перед дорослими та навколишнім світом, але наш обов'язок подбати про захист дітей та допомогти їм стати самостійними та сильними. А ці примати з Блакитної планети, як її тут усі називають, нам як молодші брати, котрі ще не подорослішали. Нам не можна їх ображати.
- Думай що хочеш. - Вимовив Іван. – То ти йдеш на нього дивитись? Пішли. Ти ж сама хотіла його побачити?
- Іду. Нині. - відповіла Ніка і розчесала своє довге до підлоги волосся. - Я готова. Пішли.
#1354 в Фантастика
#403 в Наукова фантастика
#7726 в Любовні романи
#315 в Любовна фантастика
Відредаговано: 26.09.2022