Глава 7

Ліна

Катя приїхала, і ми сидимо та п'ємо чай. Вона ще не відійшла від подій вчорашнього дня та бачить, що мене щось турбує.

-Якщо ти не готова мені розповідати, то я розумію. 

-Ні, все нормально, просто не знаю з чого почати. 

-Почни з початку. 

І я починаю. Розповідаю про першу зустріч, тоді я думала, що вона буде останньою, але як виявилося, я дуже помилялася. 

Три роки тому... 

Перший день навчання, я трохи хвилююся, але всеодно дуже щаслива. Я поступила на ту професію на яку дуже хотіла і буду займатися улюбленою справою.

Є кілька дівчат, з якими ми здружилися, тому навчання обіцяє бути цікавим. Зараз вони проводять мені екскурсію по університету та разповідають про його студентів. 

Ми проходимо біля групи хлопців і серед них я бачу знайоме обличчя. 

-Хто це? 

Питаю так, щоб вони не почули. 

-Ооо, це еліта універу. Вони з четвертого курсу.  

Починає Ніка, відводячи нас далі. 

-Цей блондин - показує на високого хлопця в сонячних окулярах та стильному і дорогому одязі - Філіп, але всі кажуть Філ. Він навчається на адвоката. У його батька агентства по всій країні, тому він продовжить сімейний бізнес. 

-Той, що біля нього, брюнет в чорному худі - Тимур, або Тім. Він на економічному, його дядько мер міста, батько глава поліції, а мати має мережу ресторанів. Тому все, що він не зробить, зійде йому з рук. - продовжує Діана. 

-А цей, третій? 

Запитую, бо саме в нього вчора врізалася. Завжди знаходжу пригоди на одне місце. Якщо він теж якась шишка, то відчуваю, що не солодко мені доведеться. Вчора він дивився на мене не дуже добрим поглядом, надіюсь він уже забув мене. 

Але саме в цей момент він повертається та дивиться прямо на мене. І з цього погляду стає зрозуміло, що нічого він не забув... 

-Це Діма, він на архітектурному. У його батька будівельні компанії. Він відомий архітектор, тому не дивно, що єдиний син піде по його стопам. Його мати померла, коли йому було п'ять, батько пропадав на роботі, будуючи карєру. Він виріс сам по собі, тому ще той мудак. Міняє дівчат, наче рукавички. Він не вміє любити, тому будь з ним обережна, а то дивно він на тебе дивиться.- закінчила розповідь Софія. 

-Краще їх всіх обходити стороною, якщо не хочеш стати іграшкою на одну ніч. - додає Ніка. 

-Мабуть, ти права. 

Натягнуто посміхаюся і пропоную розходитися. Якось мені не по собі стало від цього погляду.

-Не забудь за вечірку. 

-Не забуду. 

Відповідаю, і ми прощаємося. Сьогодні ввечері буде вечірка в честь початку навчального року і дівчата вмовили мене піти. Я ніколи на них не була, але треба ж колись починати. 

Проходить кілька годин і ось, всі зібралися у Ніки в кімнаті. Ми починаємо готуватися до вечірки. Дівчата роблять мені зачіску та макіяж, підбирають свій одяг, так як мій не підходить. Добре, що в нас майже однакові розміри. 

Я дивлюся в зеркало і не впізнаю себе. Волосся зібране у високий хвіст з випущеними передніми прядями. На губах бордова помада, а очі підкреслюють стрілки з блискітками. Топ, під колір помади і зі спущеними рукавами, підкреслює мою фігуру. Чорна, обтягуюча шкіряна спідниця, трохи вище колін. Та високі чорні чоботи з шнурками. Це не схоже на мій стиль, але мені подобається. Так, як на вулиці ще тепло, то верхній одяг ми не беремо. Викликаємо таксі та їдемо на вечірку. Ця ніч буде незабутньою. 

Ми стоїмо перед двохповерховим будинком з басейном. Навіть на вулиці чути музику, яка лунає з колонок. Вечірка в самому розпалі, народу багато, хто всередині, хто біля басейну, є й такі, що вже встигли скупатися. Дівчата ведуть всередину. Вони беруть алкоголь, я обходжуся колою. Ловлю на собі погляди, та намагаюмя не звертати на них увагу. 

-Чий це будинок? 

Запитую, адже розміри внушаючі. 

-Тіма. 

Каже Ніка, намагаючись перекричати музику. 

Ще вдень казала не зв'язуватися з ними, а зараз на їх вечірці, супер. Дівчата тягнуть на "танцпол" і я танцюю в такт музиці. В школі ходила на танці, тому маю гарну пластику. 

Спину пропалює чийсь погляд. Розглядаю натовп, намагаючись зрозуміти, хто ж це і натикаюся на блакитні очі. Стає душно і я виходжу на вулицю. Людей біля басейну не набагато менше, але вони не так давлять. Свіже повітря заповнює легені і стає легше. Відчуваю, що позаду мене хтось стоїть. Повартаюся, і знову цей погляд. 

-Що ти з мене хочеш? 

-Нічого. 

-Тоді чому ходиш за мною? 

Він починає сміятися. 

-Завелика честь, щоб я ходив за тобою. 

Він ступає крок вперед, а я відступаю назад. 

-Боїшся мене? 

-А повинна? 

Він ступає ще один крок, я стою на краю басейна і не втримавши рівновагу падаю, рефлекторно схопившись за Діму, намагаючись таким чином втриматися. Та він не очікував такого і ми обоє летимо в басейн. Сплеск води і на нас не залишилося сухого місця. 

-Ти що витворяєш?! Ненормальна. 

Кричить, підпливаючи до края. Я мовчу, повторюючи його дії. В шкіряній спідниці не дуже зручно плавати, а в чоботах тим більше. Ще й одяг не мій. Мені холодно і я починаю сердитися. 

-Я витворяю!? Ти сам ледь не запихнув мене туди! 

Намагаюмя піднятися, але спотикнувшись лечу прямо на нього. І вгадайте, куди ми падаємо? Правильно, в басейн. Знов. 

-Ну все, ти мене дістала! 

Він вилізає з басейна і відходить від мене, оглядаючи себе. Я теж вилізла і тепер шоковано дивлюся на нього. На вулиці подув вітер і по тілу зявилися мурашки. Я обхопила себе за плечі. 

-Ти завжди будеш псувати мій одяг? 

-Нічого з ним не сталося, висохне. 

Він хапає мене за руку і тягне в будинок.