АЙЛІН
– Збавляй, Чедневський, – цей цирк мені вже почав набридати. – Я не бачу у цьому сенсу. У нас спільні друзі, ми навчаємось в одному університеті. Чи ти так само просто покинеш все в останній рік бакалавіату і повернешся у Київ?
– До чого тут це? Чому я маю повертатися?
– Як довго ти зможеш бути «просто другом»? А як довго ми зможемо грати в це? Чи ти можеш гарантувати, що у тебе це не мине у перший же місяць після?
– Можу, – Господи, як же смішно чути ці слова від НЬОГО.
– А у мене? – ледь не викрикую я. – Як довго в мені гратиме азарт?
Вочевидь, мої слова загнали його у глухий кут.
– От і я про це ж. Тому краще замість того, щоб дарма витрачати час в гонитві за мною, зверни увагу на те, що знаходиться у тебе просто перед носом, – я поглянула на Валерію, чим ясно дала розуміти, кого маю на увазі.
Влад, який сидів за Чедом, з суворим обличчям спостерігав за нами. І я бачила, що йому вже увірвався терпець. Він різко встав.
– Досить, – сказав він.
Обличчя Чеда змінилося. Він не очікував, що між нами стане його друг.
Я піднімаю на Влада очі і розумію, якщо його не відволікти, то сьогоднішня ніч стане унікальною не тільки через дурощі Чеда, а й Влада. Він рідко втрачав контроль над собою. Треба неабияк постаратися, щоб вивести його з себе. Та у Чедневського, очевидно, був незрівнянний талант до цього.
– Погоджуюсь, – посміхнулася я другу. – Врешті решт, це відкриття сезону.
Я поставила свою колу і вийшли з-за нашого столика. Підійшла до Влада зі словами:
– Ти обіцяв апероль, – рука доторкнулася до його щоки. – До біса все, відірвемося вдвох, – я подарувала йому найчарівнішу посмішку і потягнула за руку у бік бару.
Чед скривив обличчя посмішкою, пускаючи іскри з очей у наш бік.
Влад неохоче, але все ж доплентав за мною, закинувши рук на моє плече.
– Чого ти раптом розізлився? Я не впізнаю тебе.
Ми сиділи за баром, я ганяла лід соломинкою у своєму коктейлі. Влад взяв собі просто воду з льодом.
– Не хочу, щоб він зробив тобі боляче, – він провів рукою по голові. – Бісить, коли він поводить себе як йолоп з тобою.
– Мене забавляє його поведінка, – знизала плечима я. – Коли набридає, то я закінчую ці вистави одного актора.
– Ти не розумієш…
– Влад, ей, ти чого? Він твій друг. Ти знаєш його майже усе своє життя…
– Він придурок, Айлін! – не дав мені закінчити Влад. – Ти й уявити собі не може, як він ставиться до дівчат.
– Як ти? – усміхнулася як.
– Чорт! Алчевська, я серйозно.
– Як і я, – спокійно відповідаю і далі потягую свій коктейль.
– Вони самі ідуть на це. Знаючи, який він, вони все рівно ведуться і мріють стати тією особливою, яка зможе змінити його. Ні, ніхто нею не стане. Він не зміниться. Принаймні, точно не зараз. Та й років 10 так точно.
– Я не збираюся ставати для когось особливою, – я взяла його обличчя долонями і повернула до себе. – Влад, є щось, що я маю знати?
Він довго дивися мені в очі, збирався з думками і зрештою сказав.
– Чед несповна розуму. Він завдасть тобі болю. Він так завжди вчиняє.
– Дякую, що не став зізнаватися мені у коханні, – серйозно відповіла я. – А за свого друга не хвилюйся, я не закохаю в нього. Так, він викликає певний інтерес, але явно не є моїм ідеалом, Тому можеш бути спокійним, – запевнила я Влада.
– Сподіваюся, – Влад намагався видавити з себе посмішку. – Чед класний друг і я не хочу втрачати його.
– Отже, ти зробиш вибір у мій бік, – я підсунулася ближче до нього і по-дитячому почала плескати в долоні.
– Отримаєте від мене обоє, – він ніжно поцілував мене в лоба.
– Ніі, – похитала я головою з радісною посмішкою, – ти обрав мене. За це треба випити, – ми стукнулись келихами. – І потанцювати за це також не завадить, – сказала я після. – А то раптом Чед зараз активізується і потягне мене танцювати, – я взяла друга і повела просто в середину танцюючого натовпу.
Діджей і ведучий були на висоті сьогодні. Час під час танців пролітав непомітно. Неподалік нас я помітила Катю з Даньой. Наблизившись до них, я запитала подругу:
– Ну що, сьогодні підкорюємо бар?– і кивнула головою в бік барної стійки.
Даня підняв брови і обійняв Катріну щосили, захищаючи від мене.
– Зануда, – проговорила я губами, на що він тільки підморгнув мені з посмішкою.
А от пасія Жені виявилася більшою авантюристкою, аніж мої друзі. Через деякий час, Влад щось сказав мені на вухо і зник. Чесно кажучи, через гучну музику я нічого не розібрала, але це мало кого хвилювало.
І от я беру колу з льодом, Женя з дівчиною по коктейлю. Варто мені було тільки натякнути про танці на барі, як у дівчини загорілися очі, вона заплескала в долоні і обернулася до Жені.
#10468 в Любовні романи
#4099 в Сучасний любовний роман
#3914 в Сучасна проза
Відредаговано: 17.09.2021