РОЗДІЛ 24

АЙЛІН

– Він переїздить до іншої країни. Назавжди, – я дивилася як краплі дощу розбивалися об моє вікно.

Погода під вечір зіпсувалася, небо затягнули чорні хмари і пішов рясний дощ. Я сиділа за кухонним столом і розмовляла з Катьою по телефону.

– Так, а чому приїхав до тебе?

– Попрощатися, – навіть не намагаюся приховати сум у своєму голосі.

– І як? Що він говорив?

– Вибачився, сказав, що хотів впевнитися чи у мене все добре. Сказав, що більше ніколи не повернеться в Україну і залишив свій новий номер мобільного. Я побажала йому успіху і ми попрощалися.

– І це все?

– Так, це все, якщо коротко.

– А якщо не коротко? – все допитувалася Катя.

– А не коротко не буде. Я достатньо згадала сьогодні того, чого не мала б. І не хочу повторювати це ще раз.

– Добре, вибач. Закрили тему.

– Хтось щось говорив, коли я пішла?

– Та ні. Чед спитав, хто то був і все. Він потім також зірвався і поїхав. До речі, він не до тебе часом?

– Ні, я не бачила його після того.

– Навіть не дивно, що він так відреагував на вас.

– Як так? – перебила я подругу.

– Ну він почав злитися, кинув все і пішов геть. Влад пішов за ним, але через деякий час повернувся сам.

– Ну, це для нього нормально, – я взяла чашку з кавою і підійшла до вікна. Дощ так сильно бив по ньому, що важко було щось розгледіти.

Ще трохи поговоривши, ми попрощалися з Катьою, бо до неї прийшов Даня. Здається, це той момент, коли у власній компанії друзів, я стаю третьою зайвою. Але я не відчувала на них образи чи злості, навпаки – я була щаслива за  них.

Вмостившись на підвіконня, я зайшла в інстаграм. Через дощ на вулиці вже було доволі темно, хоча годинник показував тільки пів на восьму. В інстаграмі нічого цікавого не було, але я продовжувала безрезультатно гортати стрічку.

Думки зводилися до Чеда, це дратувало мене. Він був останнім, про кого я хотіла думати, але не вилазив у мене з голови, викликючи тільки негативні емоції.

– Йолоп, –  відкинула телефон на диван, а сама взяла планшет і сіла за свій робочий стіл.

Сама того не помітивши, я три години провела за ескізами. Плейлист вже почав грати по другому колу, а я все продовжувала малювати. Було близько першої ночі, коли я нарешті лишила планшет у спокої і сонно пішла в душ. Перед сном перевірила свій телефон. Три пропущені виклики від Влада, один від Каті кілька годин тому. Мене це не дивувало, адже мій мобільний на вічному беззвучному режимі. В діректі та сама ситуація, тільки в додаток до цих двох ще було повідомлення від Дані. Влад кликав на набережну, Катя щось питала за пари, а потім хвилювалася, бо я не відповідала. Даня скинув сторіс Жені і Валерії. У Жені на відео красувався він з Владом. Хлопці курили кальян у новому барі. У Лєри були фото і відео з того ж самого бару, от тільки на задньому плані я побачила його – Андрія.

– Хто б сумнівався, – я відкладаю телефон і намагаюся заснути.

Годину я намагалася заснути, але сна не було. Я знову перевірила повідомлення, але більше нічого не було. Ліниво встаю і йду  на кухню. Дощ давно припинився. Я підійшла до вікна, щоб відчинити його. У кімнату увірвався потік прохолодного повітря. Це рідкість у Запоріжжі навіть восени.

На вулиці було тихо, незвично тихо. Я налила у склянку води і сіла на підвіконня біля відчиненого вікна. Пальці самі зайшли на сторінку Чеда. Я почала гортати його фото. Цікаво, він зараз з нею?

Я не знаю як це працює, але в цю ж мить зверху вискакує сповіщення від нього.

@andrey_ched

Досить сидіти в телефоні

Ще у Києві почала дратувати ця твоя звичка

Йди спати

Я прочитала його повідомлення зі сповіщень, але чат відкривати не стала. На всякий випадок перевіряю чи вимкнула я статус мережі. Він був відключений. Чудово, нехай думає, що я вже сплю.

@andrey_ched

Я знаю, що ти читаєш це

Мене не проведеш

От же ж, все одно буду ігнорувати.

@andrey_ched

Принаймні, я точно знаю, що поруч немає ніякого примурка

Ну, крім мене

Що він має на увазі?

@a_i_lin

Ти впевнений, що я зараз сама?

@andrey_ched

Якщо ні, то чому ти зараз сидиш на вікні і тупиш в телефон, а не біля нього?

Я перечитала ще аз останнє повідомлення. Він тут. Я визирнула у вікно, але внизу нікого не було.