АЙЛІН
Охорона стягує Андрія з п’яного хлопця, який пристава до мене.
– Вона ж сказала тобі відвалити від неї! – кричить Чед, вириваючись з рук охорони.
Я стою шокована. Женя намагається заспокоїти його разом з Максом.
– Досить! Охолонь, інакше доведеться поїхати додому, – стримує його Максим.
– Заспокойся! – втручаюсь я і стаю попереду нього. Намагаюся змусити його залишити того придурка у спокої.
Беру його обличчя і дивлюсь прямо в очі:
– Андрій, заспокойся. Все гаразд, чуєш мене? – він зосереджує погляд на мені.
Він все ще напружений і злий, але вже контролює себе. Нижня губа розбита і кровоточить, лишаючи сліди на обличчі і білій футболці.
– Відпускає? – питаю я, на що він киває. – Вийдемо, – говорю я йому і разом виходимо в хол. Того хлопця підняли і відвели кудись в бік.
– Я сам, – Андрій позбавляється від рук Макса і виходе з клубу на вулицю.
Я йду за ним. Він сідає на бордюр і спльовує кров. Присідаю навпроти нього і намагаюсь роздивитися на скільки серйозна його рана.
– Дурний вчинок, – я дістаю з нагрудної сумки маленькі серветки й антисептик. Хоча я не знаю, чи можна його використовувати в подібних ситуаціях, але це все що я маю.
– Козел. Ми з ним ще поговоримо, – він підносить руку до обличчя.
– Зажди, не чіпай, – зупиняю його я. – Дай руки, – він простягає їх переді мною і я обробляю їх антисептиком і даю серветку. – Буде боляче, – попереджаю я і бризкаю трохи на його губи.
Андрій кривиться, а я тим часом витираю кров з його обличчя і намагаюся обережно обійти рану.
– Так, вдарив він добряче, – зауважую я, коли все ж вдається роздивитися рану.
– Цікаво, як він там, – усміхається Андрій задоволений своїм вчинком.
– Не краще, ніж ти, – я закінчую витирати кров.
Він мовчить. Піднімаю очі. Наші погляди зустрічаються.
– Бридко думати, що він хотів зробити з тобою, – він зводить брови і на мить заплющує очі.
Я продовжую мовчки сидіти і дивитися на нього. І сама прекрасно розумію це. Чед дивиться на мене знову і торкається моєї щоки.
– Ось вони! – чую голос Дані. Він вибігає з клубу, слідом за ним Влад зі своїми друзями.
– Якого біса…
Андрій опускає руку і пускає очі під лоба. Я піднімаюся.
– Що сталося? Ви двоє в порядку? – Влад підбігає ближче, обдивляється мене, а потім кидається до друга. – Хто цей виродок?!
– Не знаю, – байдуже відказує Андрій. – Він своє отримав.
– Айлін, з тобою все добре? – питає Даня і обіймає мене. Я обіймаю його у відповідь і краєм ока бачу, як Андрій відводе погляд в сторону.
Я розказую як все сталося, Чед мовчки сидить на бордюрі. Коли закінчую розповідь, з клубу виходе Валерія з подругою. Вони йдуть до нас і вона кидається на шию Чеда.
– Ти як? Сильно постраждав? Дай глянути, – вона торкається підборіддя, але він відкидає її руку.
– Відвали, прошу тебе.
Але вона навіть і не думала послухатись його.
– Господи, скільки ж придурків навколо, – вона обіймає його за шию і кладе голову на плече, продовжуючи верзти якісь дурниці.
– Сказав же відвалити. І не торкайся мене, – він прибирає її руки і встає з місця.
Нічого не пояснюючи, він закурюю сигарету і йде до своєї машини.
– Чед! – кличе його Влад. – Ти куди?
– Додому, – гарчить він і сідає за кермо. Через хвилину його як і не було.
Оце так вечір. Бажання лишатися тут у мене зникло. Не хочу повертатися в середину.
– Я також поїду, – говорю я Дані.
– Тебе провести? – питає він.
– Ні, не варто. Лишайся, – я дістаю телефон і викликаю таксі.
– Це все через тебе дурепу! – кричить Лєра. – Аби ти не приперлася сюди або трималася від нього подалі, то нічого б цього не сталося і…
– І він би зараз сидів біля тебе. Ти це хотіла сказати? – перебиваю її я. – Чому ж він не сидів біля тебе, а прийшов до бару, де стояли ми? Чи я силоміць притягла його туди? Я навіть не знала, що він у клубі. Я приїхала сюди повеселитися. І приїхала, до речі, не з Андрієм, а з ним! – показую на Даню. – І не сиділа весь вечір біля Влада, сподіваючись побачити його, на відміну від тебе! Тому не треба винити мене в усіх смертних гріхах. Він доросла людина і відповідає за свої вчинки. Я не нянька йому, і ти теж. Тому якщо хочеш бути з ним, так і зізнайся йому. Якщо йому не байдуже на тебе, то вітаю. Якщо ж навпаки, то май гордість прийняти це і жити далі. Бо твоє чортове життя не повинне залежати від першого ж ліпшого симпатичного хлопця на крутій тачці! Задумайся над цим, тупе ти дівчисько!
Вона дивиться на мене широко розплющеними очима, як і всі навколо нас. Навіть інші відвідувачі клубу обернулися, щоб подивитися на мою сцену.
#3670 в Любовні романи
#1740 в Сучасний любовний роман
#653 в Сучасна проза
Відредаговано: 17.09.2021