Розділ 11

АНДРІЙ

Я під’їхав до клубу і набрав номер Влада. Він майже одразу відповів. Випитавши як його знайти, я увійшов в середину. Яким же я був розчарованим, коли серед усіх, хто сидів за столиком Влада, я не побачив її. Друг сидів між Лєрой і Данилом. Я вже розумів, що до мого приходу щось сталося. Ми привіталися і я сів поруч  з одногрупником Влада, з яким познайомився кілька днів тому. Влад курив і про щось думав. А курив він тільки тоді, коли його думки були зайняті дійсно чимось серйозним.

– Лію по дорозі сюди не бачив? – спитав мене Женя.

– Ні, а що? –  байдуже запитав я. Ага, отже, вона десь тут.

– Дівчатка когось не поділили, – пояснює він і дивиться на Лєру.

Чорт, невже вона все знає. Я дивлюсь на Лєру разом з Владом. Вона намагається якомога краще дати зрозуміти мені, що не помічає мене. А от Влад навпаки, не зводить з мене очей. Та що тут відбувається?

Посидівши ще трохи з ними і спіймавши черговий погляд друга на собі, киваю йому в бік виходу. Він киває у відповідь і ми підіймаємось, щоб піти.

Ми виходимо на вулицю і я закурюю сигарету. Розмова буде напружена.

– Що я пропустив? – питаю Влада і даю йому прикурити сигарету.

– Лія тут, – говоре він.

– Ну то й що?

– Якого біса ти лишився у неї? Я ж говорив тобі, залишити її у спокої. Якщо хочеш переспати з кимось, то он сидить Лєра, вона завжди рада допомогти. Але, блін, залиш у спокої Лію. Вона не одна із них. Ти не знаєш, як їй важко було відпустити минулого хлопця і як вона страждала. Так, звучить супер по-дівчачому, та все ж. Чед, як друга тебе прошу, відвали! Я ж знаю, що ти вже переспав з цією, – він киває у бік клубу. – І у тебе купа дівчат в Києві.

Я притуляюся спиною до стіни і набираю повні легені диму. Повільно випускаю його над собою.

– Я клянусь тобі, що не спав з Лією. Навіть натяку не було на це. Сам не знаю, чому я нав’язався їй вчора. І ти правий, вона не зрівняється з жодною з тих, кого я знав до цього. Тому я хочу її ще більше.

– Чед…

– Та ні, не в цьому сенсі. Хоча, і в цьому теж. Чорт! Не знаю як пояснити,– я дійсно не розумію, що відбувається. – Вона класна, дуже. Але в той же час, за ці два дні, що ми знайомі, вона стільки разів дратувала.

– Так, з першої зустрічі не склалося, – Влад став поруч зі мною і так само підпирав стіну.

– Та річ навіть не в цьому. Мені начхати на всі ті підколи чи грубощі у мій бік. Але варто мені побачити її з іншим чи просто подумати про те, що вона зараз чудово проводить час з подругою, як я стаю неадекватним. Не повіриш, але я спершу заїхав до її дому, подивився чи горить у неї світло і тільки тоді приїхав сюди. Сподівався, що вона ще дома і ми приїдемо сюди разом, – я потираю лоба.

Влад мовчав.

– А сьогодні я прийшов додому і розказав батьку, що дівчина нагодувала мене сніданком. Він сказав, що я маю одружитися, – у мене зірвався дивний сміх.

– Ти хворий?

– Чорт! Мені треба валити звідси. Повернутися в Київ і все стане на свої місця.

Раптом, Влад тихо засміявся. Я дивився на нього і намагався зрозуміти, що такого смішного сказав.

– Чед, здається, що це вона підчепила тебе,  а не ти її, як завжди буває.

Я не розумів, про що він. Це звучало якось дико для мене.

– Вона тобі подобається. А якщо так буде й надалі, то ти закохаєшся в неї, а вона відшиє тебе, як сотню хлопців до тебе. Ти ж не думаєш, що єдиний крутий хлопець, якому вона сподобалась і хто був впевнений, що вона стане його? – він перевів на мене погляд.

– Ну взагалі-то думав, – посміхаюсь я, та чомусь мені взагалі не весело.

– Давай я проясню тобі один цікавий факт, – говоре Влад. – Ми познайомились з нею перед тим, як вона посварилася і обірвала усі зв’язки з сім’єю. Вона була звичайною дівчиною, часом, навіть сором’язливою, але дуже доброю і привітною. У нас був один спільний предмет, тому ми іноді пересікалися. Ти знаєш, як я ставився до дівчат раніше, майже як ти зараз, – посміхнувся він. – Я знаю, що це багатьох із них дратувало. Лію це теж бісило і я був огидний їй. Думаю, не тільки їй. Але інші готові були заради мене переступити через це, а вона мала хлопця, якого кохала. Тому їй було начхати на мене, але моя поведінка була дійсно гамняною. Раз я сказав в коридорі, що ніколи б не став зустрічатися з нею, навіть спати. Вона почула це і ми посварилися у всіх на очах. Будучи набагато популярнішим за неї, всі стали на мій бік і Лія довго чула за спиною сміх та тупі фрази, схожі на «Це та, хто насмілилася лізти до Булатова», «Вона така дурепа, мені її шкода» і «Він би навіть не спав з нею».

Я дуже негарно обійшовся з однією дівчиною. І щоб помститися мені, вона хотіла заявити в поліцію наче я її зґвалтував. Коли вона це зробила, піднявся великий шум в універі. Та закон завжди на боці жертви і мене б ніхто навіть слухати не став. Виявилося, що вона обговорювала свій план з подругою і просила допомогти їй з цим. Вони говорили про це під час пари в жіночому туалеті, Чед. В туалеті! Випадково там опинилася Лія і підслухала їхню розмову. Не знаю як їй прийшла в голову ідея записати ту розмову на телефон. Врешті-решт, вона представила цей запис поліції і ректорату, чим врятувала мене. Коли ми вийшли з поліції, вона сказала: «Ти недоумок, але я впевнена, що ніколи б не зробив нічого подібного. Вона сама винна в тому, що переспала з таким мудаком, як ти, бо знала, що чекало усіх дівчат після цього».