Розділ 7

АЙЛІН

– А потім він простояв під моїм домом хвилин 10, але я все одно послала його, – я розказала Каті про те, у кого я побувала на весіллі і хто мене привіз додому. Найбільше їй сподобалась частина про Валерію на переході.

– Оце так! Я б не поїхала з ним.

– Мене  здивувало, аби було навпаки, – посміхнулась я, доїдаючи свій десерт.

Ми сиділи на терасі, що виходила на Дніпро. Цей новий ресторан був непоганий.

– Ну погодься, він ще той тип. Переспав з Лєрою в першу ж ніч, потім почав липнути до тебе. А потім взагалі написав всю ту дурню тобі, – з властивою Каті категоричністю зауважила вона.

– З тебе вийшов би чудовий прокурор, – сміюсь я. – Не той факультет ти вибрала.

– Ага, навчалась би зараз з Данилом і Лєрою. Компанія моєї мрії, – відповідає подруга.

– Ну, дякуючи мені, їхня компанія тобі й так забезпечена.

– Щиро вдячна, – сміється Катя.

Ми вийшли з ресторану близько десятої вечора і пішли прогулятися набережною. Ми говорили про її майбутню роботу, мої плани в індустрії моди. Я нила стосовно дипломної роботи, а поруга заспокоїла мене, що ми не писатимемо її на 4 курсі. Я зраділа, адже не збираюся йти на магістратуру.

– Але ти все одно підеш, разом зі мною. Треба закінчити повністю, – серйозно сказала Катя, не лишивши мені жодного шансу на заперечення.

Раптом у мене заграв телефон. Це була одна з клієнток.

– Ні-ні, нічого страшного, – вона вибачалася за пізній дзвінок. – Перенести на кілька днів раніше? Думаю, у мене буде вільний час. Ви не проти, якщо я напишу вам через кілька годин або зранку і скажу точно. Добре, тоді я напишу сьогодні. Так, нічого страшного. Так, до побачення.

– Щось сталося?

– Ні, все гаразд. Просто попросили перенести запис трохи раніше.

Ми погуляли ще з годину і поїхали додому. Взяли одне на двох таксі, щоб було веселіше і спершу поїхали до дому Каті.

– Напиши, якщо він знову буде там, – говоре вона на прощання.

– Я заявлю на нього за переслідування. Врешті решт, у мене подруга краще за будь-якого прокурора.

– І друг майбутній юрист, хоча й не геть толковий, та все ж, – нагадує мені Катя за Даню.

– О, ні. Краще прокурор з економічною освітою.

– Ніж Даня з дипломом юриста, – сміється подруга.

Ми попрощалися і я поїхала додому. По дорозі отримую у наш спільний чат повідомлення від Дані:

«В Грінчі сьогодні крута вечірка, збирайтеся!»

Я пишу, що пас, Катя теж саме. Даня свариться на нас непристойними словами, я посилаю його до біса. Катя знову ставить плюс моєму повідомленню. Мабуть, він образився, бо більше нічого не писав.

Коли я приїхала додому Катя скинула скріншоти переписки з Данею, де він благає її піти в Грінч. Грінч це один із найкрутіших місцевих клубів. І вечірки там дійсно круті. Але я вже одного разу повелася на вмовляння Данила, цього разу не збираюся повторювати ту ж саму помилку.

Знімаю з себе білий сарафан в стилі 80-х всипаний дрібними квітами і одягаю домашній топ і шорти. Треба перевірити, на який день я зможу перенеси клієнтку. Шукаю в сумці свій блокнот – там пусто. Що за… Перерила всю квартиру, але так і не знайшла його. Думай, Айлін, коли ти бачила його востаннє. Дорога додому. Пішохідний перехід. О ні, він, мабуть, випав в машині Андрія, коли ми ледь не збили Лєру.

Згадую останню з ним переписку, де ми послали один одного. Одразу ж уявила, як доводиться говорити з ним після цього. Говорити це ще нічого, а от просити про послугу. Блін, ну чому?..

Пишу йому в інстаграмі, але він не відповідає. Ага, ну звісно, мабуть саме в цю мить має Лєру за задньому сидінні. Добре, що я сиділа спереду. І що мені тепер робити, я навіть номера його не маю. Пишу ще раз, знову тиша.

– Чорт!

Телефоную Владу, він відповідає на останніх гудках.

– Привіт, мала! – чую музику на фоні, отже, він в Грінчі разом з Данею. Може й Андрій там.

– Привіт. Чуєш, а твій Київський друг Андрій часом не з тобою?

– Чед? Та ні, у нього ж весілля сьогодні, точніше в його сестри. Чому питаєш?

– Влад, сонечко, мені терміново потрібен його номер, я потім все поясню.

– Не зрозумів, – чую як голос стає серйозним і музика затихає.

– Це дійсно терміново. Я працювала на весіллі його сестри сьогодні і він відвозив мене додому. Здається, я забула свій блокнот з записами у нього в машині. Ти ж знаєш, я не можу без нього працювати.

– Я зрозумів, п’ять секунд, – говоре він і відключається.

Через мить отримую повідомлення з номером Андрія і ще одне зі словами: «Якщо не відповість, то напиши мені».

Одразу ж набираю номер. Гудки, гудки, гудки. Переадресовано на автовідповідач. Телефоную знову і знову. Тричі поспіль він не піднімає слухавку.

Набираю повідомлення Владу, але на екрані висвічується незнайомий номер. Дзвонив Андрій.