Розділ 3

АНДРІЙ

– Вони завжди повертаються, – говоре вона і виходить з кімнати.

По обличчю її подруги бачу, що та розуміє про що мова. Вони переглянулись з Даном.

– Чорт! Лія питиме! – повідомив Жека. Він ліниво піднявся з місця. – Зараз там буде крутіше в сотню разів, – і вийшов слідом за нею, прихопивши з собою ту дівчину, що терлася біля мене з початку вечора.

– Кицю, не  сумуй, – Влад посміхнувся Лєрі. – Продовжимо іншим разом.

Данило зі своєю подругою також поспішно вийшли з кімнати. Музика стала голоснішою.

– Без образ на Лію, – посміхається Влад, коли ми виходимо з кімнати.

– Забий, все в нормі.

Коли ми вийшли, то я зрозумів що мав на увазі Женя. Тут стало набагато веселіше, ніж було до цього. Всі веселилися і танцювала. Я побачив в центрі всього цю Лію, яка танцювала з якимсь ідіотом. Не знаю чому, але мені не хотілося дивитися на це.

– І це ще мене вона називає шльондрою, – біля мене стала Лєра, схрестивши руки на грудях.

Я промовчав. Підніс сигарету до рота і затягнувся. Не хотів, але продовжував дивитися на неї.

– Чед! – покликав мене Влад.

Я так само не відриваючи погляд підійшов до дивану і сів, щоб переді мною була вся кімната. У мене було чимало дівчат, навіть занадто, але ідіотський характер цієї приваблював мене по-особливому. Інтерес підігрівала її байдужість в мій бік. Нарешті до мене дійшло, що я просто хочу її. А якщо я чогось хочу, то просто беру це.

Подружка Влада без зупину говорила, але я навіть не слухав її.

– Йому начхати, Лєр, – сказав Влад і піднявся з дивану. – Батько мене приб’є, – він з посмішкою дивився на самовпевнену блондинку, що танцювала на столі зі своєю подругою.

– У вас щось було? – питаю я прямо.

– Ми не спали, – відповідає він.

– Хочеш її?

– Обкурився? Вона мені як сестра.

– Ну я б не сказав, – на мить відриваю погляд, щоб подивитися на реакцію друга.

– Слухай, Чед, ми близькі з Лією, але  не так як я буваю «близьким» з іншими. Вона одного разу врятувала мій зад, не дивлячись на те, як я себе поводив. Я стану на її бік, щоб не сталося. Тому якщо ти щось задумав, то раджу збавити, як друга, – він потискає моє плече і йде до бару.

Дивно, що він не розповів мені того, що сталося між ними. Тільки весь час наспівував, яка вона класна і як він хоче нас познайомити. Але він мій друг, тому я забуду про те, що хочу її.

Даня стягує зі столу їхню подружку і Лія лишається на столі сама. Якась дівка подає їй пляшку з шампанським, яке принесла Лєра. Згадую як ця Лія вперто називає її Валерією. І я готовий поставити свого «Ікса», що вона знає як це  її дратує. Це перше, що вона мені повідомила при знайомстві:

– Тільки не Валерія, ненавиджу, коли мене так називають. Лєра або просто Лі, – і солодко-солодко усміхнулась.

Так, з нею переспати простіше всього.

Ця блондинка у непристойно короткій спідниці обливає шампанським усіх навколо і з висоти ллє його Жекі до рота. Потім п’є сама. Сам не розумію, коли наші погляди зустрічаються. Вона посміхається мені і підморгує. Я хочу зняти її з того столу.

Але той самий ідіот, з яким вона танцювала вже дерся до неї. І вона не була проти. Набираю повні легені диму і гашу сигарету в попільничці. Піднімаюся і йду до них. Коли я опиняюся достатньо близько, він помічає мене і слухняно зістрибує зі столу. Одразу починає клеїтись до якоїсь дівчини.

Схоже цій Лії взагалі начхати, вона так само танцює. Я закурюю наступну сигарету і ховаю ліву руку в кишеню. Курю і дивлюся, як вона танцює. Чорт! А в ній дійсно щось є. Не скажу, що вона особлива, але до біса приваблива.

Вона помічає мене і простягає руку, виставивши два пальці. Мовчки передаю їй сигарету. Вона затягується і випускає над собою дим. Я піднімаюсь до неї на стіл. Відстань між нами зводиться до мінімуму. Вона затягується ще раз і повертає мені сигарету. Не хочу нічого говорити, просто спостерігати.

Вона схиляє голову на бік і каже:

– Відпустило, – посміхається, але ця посмішка не схожа на ту, яку я бачив раніше. Вона була справжньою.

– Зніми мене, – спокійно просить вона.

Я зістрибую на підлогу і знімаю її зі столу.

– Дякую.

Спостерігаю як вона дістає мобільний, викликає Uber. Взуває свої підбори і просто йде. Я не знаю, що мені робити: йти за нею чи лишитися тут. Але я просто стою на місці. Двері за нею зачиняються. Ні, я маю піти за нею. Йду до дверей, але мене зупиняє ця набридлива Лєра.

– Ей, ти куди? – вона тягне мене за руку, але я грубо вихвачую її.

– Я маю справи. Бувай, – хочу йти до дверей, але вона знову стає у мене на шляху.

– Повір, там немає за ким іти. Вона пошле тебе, сяде в таксі і поїде куди-небудь. Без тебе, – шепоче мені Лєра. – А тут весело.

– Тут стало весело, коли прийшла вона. І було весело до того моменту, поки вона не пішла, – я роблю крок до неї і говорю це просто в обличчя.