РОЗДІЛ 2
Флешбек ЛІЯ
Чед зупинив машину на парковці біля університету. Я довго мовчала і дивилася на корпус, куди зовсім не хотіла заходити.
Він взяв мене за руку і підніс її до своїх губ.
Я нарешті відірвала погляд від вікна й дивилася на Чеда.
Я беру його за підборіддя і піднімаю голову на себе.
Він закотив очі, бере ключі й виходить з машини. За мить вже стоїть з боку моїх дверей і відчиняє їх для мене. Ми йдемо разом до будівлі університету. Дивно, що за тиждень поки нас не було у місті погода так сильно погіршилась. Так само яскраво світило сонце, але було холодно як для вересня. Краще б я одягнула пальто, а не шкіряну куртку. Чед іде поруч в такій самій куртці, що повністю розстебнута, в білій футболці і чорних джинсах. На мені теплий білий светр, коротка чорна спідниця і черевики з грубою підошвою. Думаю, з боку ми виглядаємо як злочинне угрупування, дуже стильне злочинне угрупування.
Він відчиняє двері і пропускає мене першою. Швидко зрівнявся зі мною. Ми зупиняємось. Чед нахиляється до мене і тихо говоре:
Знаю, як йому це подобається. А він знає, як я обожнюю цим користуватися.
Ми разом проходимо хол і йдемо в бік сходів. Чую за спиною: “Айлін і Чед?!”, “Хіба вони разом?”, “Та 100%, я тобі кажу”. І це дійсно було варте того, щоб приїхати сюди.
Далі нас чекало найцікавіше. Ми піднялися на другий поверх, коли зустріли Катріну і Даню, що саме виходили з аудиторії. Наші погляди зустрілися з подругою. Вона спершу не зрозуміла, але момент коли до неї прийшло усвідомлення ситуації був дійсно неперевершеним. Я лише усміхаюся і йду далі. Варто там було ступити на сходи, що вели на третій поверх, як мої очі зустрілися з його. І я більше не відчувала того задоволення від ситуації як кілька секунд тому.
Влад спускався разом з Женьою та Валерією. І я клянусь, це був би найкращий момент за цей рік, аби там не було його. Він знав де я провела останній тиждень і з ким. Ми не виставляли спільних фото чи геолокацій. Але не складно було здогадатися. Катріна ще на першу сторіс відповіла “Чортів Чедневський”, хоча там була фотографія моря.
Та щойно я побачила реакцію Лєри, як всі інші відійшли на другий план. Вона буквально завмерла на місці і не зводила погляду з наших переплетених пальців.
Я ледь стримую сміх.
Я наважилась поглянути на нього. Чому він настільки розчарований? Хоча, це більше риторичне питання. Стою між двох вогнів: з одного боку мої найближчі люди, з іншого - він.
“Ми просто рятуємо один одного,” - кричить мій погляд.
“Тут треба було врятувати тільки його. Ти необхідна йому, а не він,” - читаю у Владових очах.
Даня рветься за нами.
Кінець Флешбеку
Я закінчила пакувати свою валізу близько першої ночі. Сподіваюся, я скоро повернуся назад. Квартира була оплачена до кінця травня, тому частину речей я лишила тут. Незважаючи на причину мого переїзду в Одесу, я щиро люблю це місто. Я у захваті від квартири, в якій прожила ці місяці і від людей яких тут зустріла. Більшість із них думають, що я холодна та неговірка, навіть не підозрюючи, якою я можу бути… Якою я була ще буквально минулої осені.
#3298 в Сучасна проза
#9485 в Любовні романи
#3659 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.04.2022